Мережі каналів на поверхні Марса, які астрономи ХІХ століття вважали "каналами марсіан", можуть виявитися слідами підземних річок, що виникли 3,2 мільярда років тому в результаті танення останніх залишків океану Марса в найглибших каньйонах на його дні.
Як заявив Алексіс Родрігес з Планетологічного інституту в Тусоні, "Ми з'ясували, що осадові породи, що накопичувалися на дні океанів Марса в найбільш ранні етапи їх існування, могли поховати під собою величезні запаси води з поверхні планети. Ця подія сама по собі могла послужити причиною того, чому Марс перетворився на крижану пустелю. Можливо, що в цих відкладах, частина з яких зараз виходить на поверхню, збереглися сліди середовища, здатного підтримувати життя".
Останні кілька років вчені, спираючись на дані, отримані космічним апаратом "Вікінг", вважали, що канали на Марсі з'явилися внаслідок танення шапок льоду на південному полюсі планети та появи тимчасових річок. Родрігес і його колеги засумнівалися в цьому, оскільки багато каналів розташовані далеко від південного полюса, і їх візерунок в деяких місцях зовсім не відповідає тому, як повинна була текти вода після танення полярної шапки. Крім того, велика кількість каналів присутня в північній півкулі Марса, на дуже великій відстані від південного полюса.
В результаті досліджень, вчені з'ясували, що в кратерах навколо западин на Марсі міститься безліч вибоїн, практично повністю заповнених реголитом та іншими осадовими породами. Це говорить на користь того, що марсіанські рівнини дійсно містять у собі величезну кількість осадових океанічних порід.
Ці породи, судячи за віком кратерів, почали накопичуватися на дні океанів Марса приблизно 3,65 мільярда років тому. Незабаром після цього океани або випарувалися в космос, або "витекли" в ці заповнені каменем ущелини, і Марс набув майже сучасного вигляду.
Раніше вченим вдалося виявити на Марсі сліди озера, яке в давнину могло бути наповнена водою, придатною для існування життя.