Curiosity знайшов на Марсі опал, і це можливе джерело води для астронавтів

Марсохід Curiosity знайшов на Червоній планеті опал, який надалі може стати в нагоді майбутнім марсіанським місіям. Але не як прикраса, а як потенційне джерело води, повідомляє New Atlas.

Опал утворюється в результаті взаємодії води і багатих на кремнезем порід, утворюючи розчин, який потім осідає в тріщинах і ущелинах скелі. Згодом цей розчин твердне, перетворюючись на твердий мінерал, який може бути каламутним і тьмяним або сліпуче яскравим. Більшість опалів знаходять в Австралії чи Ефіопії, і ось вперше камінь виявили на Марсі.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Апарат NASA показав, як виглядає зима на Марсі

У ході дослідження вчені з Університету Арізони проаналізували архівні дані та знайшли на знімках, зроблених Curiosity, світле каміння, що оточує «ореоли» розломів.

На думку вчених, породи складаються в основному з води та кремнезему – основних елементів опала. І це характерно для різних розломів, які проїжджав Curiosity під час своєї місії, у різних типах скель.

Схожий на опал мінерал було виявлено на Марсі не вперше. Ще в 2008 році орбітальний апарат Mars Reconnaissance Orbiter виявив великі бліді плями в кількох регіонах Червоної планети, які вважають відкладенням гідратованого кремнезему. Нове дослідження показує, що цей мінерал є більш поширеним, ніж вважалося.

Наслідки виявлення опала на Марсі виходять за межі майбутніх прикрас для астронавтів. По-перше, це припускає, що вода на Марсі була присутня набагато довше, ніж вважається. Навіть після того, як поверхня висохла і стала непридатною для будь-яких мікробів, які могли там жити, умови під поверхнею залишалися потенційно придатними для життя набагато довше. А це важливо для місії Curiosity та його наступника, марсохода Perseverance, який нині шукає ознаки життя у кратері Єзеро – місці, багатому на опаловий матеріал.

Раніше вчені з Університету штату Пенсільванія виявили ознаки того, що 3,5 мільярда років тому на Марсі існував великий океан, який покривав сотні тисяч квадратних кілометрів. На його існування вказали топографія берегової лінії, виявлена на численних знімках Червоної планети.