Чорні діри, що згенерували гравітаційні хвилі, могли знаходитися всередині величезної зірки

Вчені заявили про те, що гравітаційні хвилі, які були зафіксовані LIGO, могли бути згенеровані парою чорних дір, які існували і померли всередині величезної зірки. Подальше руйнування зірки могло породити потужний викид гамма-випромінювання. Інформацію про це розповсюдило видання New Scientist.

Вченими вже було встановлено, що гравітаційні хвилі виходили від пари злилися чорних дір. Телескоп "Фермі" зафіксував точку в просторі, в якій ці чорні діри могли б перебувати. Разом з тим, вчені ніяк не очікували, що чорні діри можуть викликати такий сильний гамма-сплеск. Більш того, згідно моделям утворення гамма-сплесків, ізольовані чорні діри взагалі не можуть їх породжувати.

Разом з тим, за словами Валері Коннангтом з команди "Фермі", "все вказує на існування гамма-сплеску. І в цьому проблема, оскільки чорні дірки не можуть викликати спалахи гамма-випромінювання".

На думку Аві Лоеба з Гарвардського університету, подібний сплеск міг бути викликаний, якщо чорні діри перебували всередині величезної зірки. Коли чорні діри злилися, зірка почала руйнуватися, що і викликало сплеск гамма-випромінювання. Для того, щоб це сталося, чорні діри повинні були сформуватися усередині величезної зірки, маса якої перевищує масу сонця в кілька сотень разів. Після того, як зірка вичерпала свою ядерну силу, в її ядрі може утворитися чорна діра.

Як правило, усередині зірки утворюється лише одна чорна діра, але якщо зірка обертається дуже швидко, відцентрова сила може розтягувати колапс ядра, перетворюючи його на подобу гантелі. В результаті сердечники гантелі формують дві чорні діри.

Разом з тим, вчені визнають, що ідея вимагає перевірки.

Гравітаційні хвилі були зафіксовані детекторами LIGO. На думку дослідників, злиття чорних дір сталося 1,3 мільярда років тому на відстані більше мільярда кілометрів від Землі.

Гравітаційні хвилі - прямий наслідок рівнянь загальної теорії відносності, запропонованих Альбертом Ейнштейном у 1915 році. Вони описуються рівняннями хвильового типу, їхні рішення відповідають збуренням простору-часу, що рухається зі швидкістю світла. На відміну від електромагнітних хвиль - світла - інтенсивність гравітаційних хвиль на багато порядків менша, тому виявити їх вдалося лише через 100 років з моменту передбачення.