Ядро планети набагато більше, ніж має бути.
Меркурій – одна з найзагадковіших планет Сонячної системи. Він не лише відрізняється надзвичайно низькою масою, але і його ядро набагато більше, ніж має бути. Це кидає виклик існуючим моделям формування планет, оскільки вважається за неможливе утворення такого великого ядра без утворення пропорційно великої планети.
У ході нового дослідження команда вчених провела моделювання формування Сонячної системи, в рамках якого розглянула кілька варіантів утворення Меркурія, повідомляє Universe Today.
У перші дні після утворення Сонячної системи замість акуратного ряду планет існував протопланетний диск, що складається з газу та пилу. У ньому знаходилися десятки планетезималей, які стикалися, зливались і росли, щоб стати планетами.
Вчені вважають, що у внутрішній частині цього диска бракувало матеріалу. Крім того, у ті часи гігантські планети були не на сучасних орбітах. Вони мігрували зі своїх старих позицій на ті, в яких знаходяться зараз. У міру руху вони дестабілізували внутрішній диск, потенційно, рухаючи все більше матеріалу.
Зібравши ці ідеї, вчені побудували модель формування Меркурія. Спочатку внутрішній протопланетний диск містив багато планетезімалей, але в міру того, як планети-гіганти рухалися і мігрували, вони забирали багато матеріалу для будівництва планет. Решта планетезималей пережили серію зіткнень, внаслідок чого велика кількість важких металів потрапила у внутрішню планету, створивши велике ядро Меркурія.
Моделювання дозволило визначити формування ядра Меркурія, але ще не може пояснити нинішню його масу. Зазвичай симуляції показують появу планети, яка в два-чотири рази масивніша, ніж є насправді.
Питання, яким чином утворився Меркурій, залишається відкритим.
Раніше міжпланетна станція Bepi Colombo змогла записати звучання магнітосфери Меркурія. Зробила вона це коли зблизилася з планетою на відстань 199 кілометрів.
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
