Донецьк отримав найнижчу по країні оцінку за підготовку до Євро-2012

Крім твердої «п'ятірки» за стадіон, Донецьк заробив: за аеропорт - 3,2, за дороги - 3,1, за готелі - 2,0, за відпочинок - 2,0 і за саме місто -2,1. Перш за все, Донецьк об'єктивно не має туристичних традицій - так склалося історично.

Секретар міської ради Микола Левченко презентував журналістам намет, встановлений посеред чистого поля (на фото). За його словами, на семи гектарах цього найчистішого поля влада міста планує створити для вболівальників кемпінг і розмістити там близько 7000 чоловік (плюс окремий паркінг для житлових автофургонів). Стартова ціна добової експлуатації однієї розкладачки - 25 євро на добу.

Дефіцит п'ятизіркових номерів у Донецьку перекрити вже не вдасться. Така кількість дорогих номерів місту просто не потрібна. Тому гостей класу VIP, судячи з усього, або возитимуть чартерами з Києва, або частково розміщуватимуть у Дніпропетровську та доставлятимуть до Донецька швидкісними поїздами. Що стосується готелів нижчого рівня, то їх у Донецьку теж негусто.

Частину учасників медіа-туру, наприклад, поселили до готелю «Ліверпуль». Досить приємного щодо дизайну, але абсолютно не готового по лінії сервісу. Зокрема, сніданок не відповідав жодним міжнародним стандартам.

Зустріч з учасниками туру була організована на базі ФК «Шахтар». Близько 50 гектарів ретельно доглянутої і відгородженої від зовнішнього світу території, дев'ять ігрових полів, корпуси для трьох складів команди, дитяча футбольна академія, велике озеро з лебедями, фонтани, газони, тиша, свіже повітря. Західні журналісти сказали, що нічого подібного вони не бачили. Правда, при цьому було не зрозуміло, чому для зустрічі з журналістами була обрана саме база, яка під час турніру буде одним з найзакритіших і найбільш охоронюваних об'єктів. На стадіоні вболівальники проведуть у цілому годин десять - із семи-восьми днів.

Не сподобалася журналістам і презентація, під час якої було відверто нудно. Віце-мер разом із синхронним перекладачем синхронно і дуже по-радянськи відбували захід, озвучуючи з папірця титри, що були виведені на екран. Про що можна було питати, коли навіть для тих, кому такий формат був новиною, відповіді були передбачувані й неконкретні.

Детальніше читайте у свіжому випуску «Дзеркала тижня. Україна» в статті Андрія Капустіна «Євро-2012: зворотний відлік пішов».