Школи могли б самі забезпечити себе підручниками удвічі дешевше, ніж Міносвіти

На думку багатьох освітян, не менш важливою проблемою, ніж рівень забезпечення підручниками, є їх якість та змістове наповнення. Днями дуже емоційно з цього приводу висловилася в розмові із ZN.UA автор одного з підручників.

Лілія Гриневич, перший директор Українського центру оцінювання якості освіти, координатор напряму «Суспільство знань» Уряду змін Арсенія Яценюка, звернула увагу на те, якими підручниками користуються наші діти, який вони мають вигляд після «багаторазового використання». Зношування підручника у школі становить п’ять років. «Сьогодні ми маємо підручники для 3-го і 4 класів, які надруковані у 2003 і 2004 роках. Вони вже повністю зношені, пошарпані і, звісно, як навчальна книжка не є приємними для користування. Наступного року така ж ситуація буде з підручниками для 5-го і 6 класів. Але досі незрозуміло, як планує впоратися з цією проблемою Міносвіти. Якоїсь справжньої стратегії щодо підручників у нього, на жаль, немає. Поки що МОНМС тільки реагує на потреби нової програми 11 класу».

«У сусідніх країнах із розвиненими системами освіти (наприклад, у Польщі) працює інша система підручникотворення, - розповідає Л.Гриневич. - Видавництва, які спеціалізуються на навчальній книжці, створюють підручники. Після того вони проводять велику роботу, аби продемонструвати, що їхній підручник цікавий, якісний. Дуже часто видавці випускають при цьому цілий методичний комплект для вчителя. Є інститути зовнішнього оцінювання якості запропонованих підручників. Саме вони дають гриф або допускають книжки до використання в школі. І кошти на підручники віддаються у школи. У крайньому разі - місцевим органам управління освітою. Отже, фактичний споживач - школа - отримує кошти і сама вирішує, які підручники їй купувати. У нас же все фінансування закупівлі підручників централізоване. Школа фактично усунута від вибору підручника і мусить споживати те, що їй спустять згори. А про великі державні тендери, як вони проходять і чи бувають при цьому фінансові зловживання, відомо всім. Тому якість українського підручника зросте тоді, коли буде справді вільний змагальний ринок підручникотворення в Україні, і тоді, коли кошти на підручники будуть наближені до споживача цього підручника, тобто до шкіл. Таким чином ці кошти витрачатимуться саме на ті підручники, які вибере школа».

Детальніше читайте у свіжому випуску «Дзеркала тижня. Україна» у статті Оксани Онищенко та Лідії Суржик «Віртуальні підручники».