Педагоги зазначають, що в Європі та інших країнах світу давно вже ущух ажіотаж щодо глобалізації, там повертаються до своїх національних джерел, розробляючи проблеми навчання та виховання підростаючого покоління.
«А ми робимо непродуманий крок не вперед, а назад, - переконані автори. - Хіба можна в першому класі, коли учні ще нічого не вивчали про рідний край, свою малу батьківщину, про свою країну, розповідати їм одразу про світ та ще й порівнювати різні культури і традиції, як зазначено у пояснювальній записці до програми «Я у світі»? У цій же пояснювальній записці при визначенні мети і завдань курсу «Я у світі» нема і близько слів «Україна», «патріот України», «український», «національний», «формування національної самосвідомості». То кого ж ми виховуємо? Космополітів? Громадян Всесвіту? Цей курс суперечить усім нормам логіки і дидактики».
На думку викладачів, для формування національної самосвідомості в майбутніх громадян України краще було б запровадити предмети «Українознавство» або «Моя Україна» - так, як запроваджується «Природознавство». Тоді було б заповнено і природничу, і суспільну галузі знань, яких бракує в державному стандарті початкової школи.
«Тільки не про глобалізоване (про світ), а про найближче для учнів середовище (про рідний край, малу батьківщину, про свою державу Україну). І тут можна було б говорити і про зв’язки України з іншими державами, зі світом, з українською діаспорою», - переконані автори.
Детальніше читайте у свіжому випуску «Дзеркала тижня. Україна» у статті Катерини Плівачук та Василя Цимбалюка «Реформа національної школи чи глобалізація?».