Правозахисники: В Україні немає в’язнів сумління, натомість чимало політичних переслідувань

Це учасники протестних заходів, яких залякують у різний спосіб, інколи в поєднанні з насильством; журналісти та громадські активісти, з якими працівники МВС і СБУ проводили профілактичні бесіди або стосовно яких проводили демонстративне стеження; працівники бюджетних установ, яких під загрозою звільнення з роботи примушують до членства в партіях, участі в мітингах тощо.

Про це йдеться у щорічній доповіді українських правозахисних організацій. До створення цього узагальнення долучилися Гельсінкська спілка з прав людини та Харківська правозахисна група. Загалом при підготовці майже 500-сторінкової книги було використано матеріали понад сорока правозахисних організацій.

На думку правозахисників, «до політичних переслідувань належать кримінальні справи проти учасників підприємницького Майдану, членів «Тризуба» та ВО «Свобода», колишніх високопосадовців - Юрія Луценка та Євгена Корнійчука та багатьох інших. Усі обвинувачені в цих кримінальних справах, що позбавлені волі, є політичними в’язнями, підкреслюють правозахисники.

«Після президентських виборів 2010 року нова адміністрація поступово перейшла до політичних переслідувань своїх опонентів і критиків... Правничому та правозахисному співтовариствам необхідно виробити визначення категорій «в’язень сумління», «політичний в’язень», «переслідування за політичними мотивами». При цьому будемо спиратися на досвід «Міжнародної амністії» та радянського правозахисного руху 60-80-х років, що визначили вказані поняття, які отримали подальший розвиток у численних документах Ради Європи, ОБСЄ та інших міжнародних організацій», - зазначають правозахисники.

Правозахисники вважають, що переслідування особи має політичні мотиви, якщо дії державних органів та їхніх посадових і службових осіб викликані: а) нелегітимними міркуваннями суспільно-політичного характеру; б) діями переслідуваної особи із захисту прав, свобод і законних інтересів громадян.

Політичним в’язнем правозахисники пропонують вважати будь-якого ув’язненого, у кримінальному чи адміністративному переслідуванні якого істотно значущу і достовірно визначену роль відіграють політичні мотиви влади, - і тільки такого ув’язненого. При цьому не має значення, чи саме політичні причини спонукали до діяння, що інкримінується як злочин або правопорушення. Значення має лише наявність політичного інтересу влади у результаті справи.

Окрім дискримінації з політичних мотивів тих, кого влада вважає своїми опонентами, вона інколи вдається до переслідування своїх прихильників або виконавців своїх репресивних рішень - внаслідок внутрішніх суперечок або щоб замаскувати вибірковість репресій. Такі переслідування також мають політичні мотиви і так само неприпустимі, вважають правозахисники.

В’язнем сумління пропонується вважати особу, позбавлену волі на свідомо неправових, із точки зору міжнародних стандартів, підставах або за безпідставним обвинуваченням у зв’язку з: переконаннями чи їх публічним вираженням, громадською або політичною діяльністю ненасильницького характеру, що не містить вимог дискримінувати кого-небудь; пошуком, зберіганням і розповсюдженням відкритої або суспільно-важливої інформації; відмовою за переконаннями або з релігійних міркувань від несення військової служби чи від участі у насильницьких діях.

При цьому в’язнями сумління не вважаються люди, які вдаються до насильства або пропагують насильство і ворожнечу.

Для порівняння наведемо визначення «Міжнародної амністії»: в’язень сумління - це людина, позбавлена волі виключно за те, що мирно висловлювала свої політичні, релігійні або наукові погляди.

Детальніше читайте у свіжому номері «Дзеркала тижня. Україна» у статті Олександри Примаченко «Права людини: новітні тенденції».