Лише третина українців відстоюють свої права постійно

Про це пишуть Андрій Єрмолаєв Олександр Левцун у своїй статті для ZN.UA.

Як показало опитування, половина (51,2%) опитаних за останній рік стикалася з тими чи іншими порушеннями їхніх законних прав. Серед цієї категорії респондентів тільки третина (30,2%) «в усіх випадках» або «в більшості випадків» намагалася відстоювати свої права. Приблизно половина (44,9%) респондентів, чиї права порушувалися, намагалася їх відстоювати в «деяких» або «поодиноких» випадках. Чверть (23,2%) респондентів своїх порушених прав не відстоювали зовсім.

Конформістські настрої простежуються й у відповідях на запитання, яке моделювало гіпотетичне порушення прав. Респондентам запропонували обрати стратегію поведінки в разі, якщо якась людина вчасно не повернула їм борг або організація, установа затримала виплату зарплати, допомоги. З’ясувалося, що тільки третина (34,8%) опитаних має намір у цій ситуації вимагати виплатити борг, заборгованість. Приблизно стільки ж (33,3%) проситимуть виплатити борг. Значна кількість (25,2%) респондентів просто чекатимуть, коли їм виплатять борг, заборгованість.

Експерти неодноразово зазначали, що конформізм є адаптивним механізмом в умовах неможливості реалізувати свої потреби й інтереси.

«Конформізм притаманний українцям, але це один з проявів адаптивності. Це може бути конформізм і політичний, і соціальний, і світоглядний»- вважає керівник Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко.

«Конформізм - це спосіб самовиживання нації, суспільства й окремої особистості. Історично сформований спосіб. Конформізм в українця асоціюється з терпінням і саботажем. Він вислуховує настанови керівництва, законодавців, але не виконує», - упевнений директор Соціологічної служби «Український барометр» політолог Віктор Небоженко.

Докладніше читайте у свіжому номері «Дзеркала тижня. Україна» у матеріалі директора Національного інституту стратегічних досліджень Андрія Єрмолаєва та керівника соціологічних програм Центру соціальних досліджень «Софія» Олександра Левцуна «Вишневий сад українського традиціоналізму».