Звільнені політики живуть за рахунок дружин і виплат Верховної Ради

Екс-міністр внутрішніх справ Юрій Луценко шукає роботу викладачем чи експертом, і згоден на зарплату п'ять тисяч гривень, а екс-міністр Кабінету міністрів Петро Крупко непогано себе почуває, живучи за рахунок дружини.

«Намагаюся працевлаштовуватися. Розраховую на зарплату від 5 тисяч гривень. Вважаю себе фахівцем в системі безпеки, підготовки законів. Маю непогані знання в галузі історії, журналістики, досвід управління», - сказав Луценко.

Луценко зазначив, що звертався до кількох фондів та інституцій з пропозицією надавати свої послуги.

«Чекаю відповіді. За останні дні отримав дві. Ще не буду про них говорити, щоб не наврочити. Політичним консультантом не хотів би бути. Вони отримують одноразові конверти за послуги. Це несистемна робота. Міг би бути викладачем. Спілкувався з ректорами двох найсолідніших вузів. Теж чекаю відповіді. А чому таку зарплату прошу? Тому що чудово розумію, що не можу вимагати міністерський оклад. Викладачам більше і не платять», - додав він.

Екс-міністр стверджує, що живе на заощадження з міністерської зарплати, яка спочатку складала близько 20 тисяч гривень, а після скорочення витрат Кабміну на початку 2009 року - 10 тисяч гривень.

За його словами, гроші також йдуть з бізнесу дружини Ірини, яка працює фінансовим директором в компанії «Українські новітні телекомунікації».

Екс-міністр праці і соціальної політики Людмила Денисова додала, що після роботи в уряді не намагалася працевлаштуватися на державну посаду. «Після Кабміну і не намагалася влаштуватися на державну посаду. Займаюся бізнесом - будівництвом. Зараз важко, але ми боремося, зарплату людям платимо», - зазначила вона.

У свою чергу, екс-міністр Кабінету міністрів Петро Крупко також поки не має роботи. «Байдики б'ю. Я - класичний чиновник, все життя пропрацював на держслужбі. Були пропозиції йти викладачем, але я поки не прийняв рішення для себе. Тим більше, там смішні зарплати. Зараз трохи підробляю арбітром у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті. А ще дружина у мене працює. Сиджу у неї на шиї. Де працює - не скажу. Вона, бідна, скоро вже, мабуть, вижене мене на роботу», - сказав екс-міністр.

Колишній міністр освіти (2005-2007 рр.). Станіслав Ніколаєнко на наступний день після звільнення почав працювати головою громадської ради «Освітяни і науковці України». «Отримую офіційну зарплату 2,5 тисячі гривень. А ще трохи читаю лекції в Академії педагогічних наук, пишу для кількох журналів - на цьому трохи заробляю. Надаю консультації, допомагаю бізнесменам вирішити деякі питання. Хоча мене можна зараз порівняти з трактором К-700, який замість плуга тягне консервну банку», - сказав Станіслав Ніколаєнко.

Колишній народний депутат, лідер Прогресивної соцпартії Наталія Вітренко більше трьох років була безробітною. «Коли народні депутати не потрапляють до наступного скликання, Управління справами Ради зобов'язане їх працевлаштувати. Я щомісяця ходила, відзначалася, отримувала 7 тисяч гривень допомоги. Мені ніхто нічого не запропонував. Зверталася до кількох ВНЗ. Ректори говорять: ми тебе цінуємо, але якщо візьмемо викладачем, то нас звільнять. Тоді я плюнула і в 2005 році створила Центр стратегічних досліджень. Заробляю 2800 гривень».

Колишній народний депутат Борис Беспалий чотири роки безробітний. «Трудова досі в парламенті, це вважається як біржа праці. Тому що якщо я не влаштовуюся на попередню роботу, то парламент мені платить допомогу. У перший рік безробіття сплачується повна зарплата. Якщо депутат молодий або навчається, то теж зберігається повна зарплата. Далі - половина. Зараз отримую 7 тисяч гривень. Хоча я працюю як експерт: надаю політикам консультації під час виборчих кампаній», - додав депутат.

За матеріалами Газета по-українськи