Зеленський хоче всього й одразу: що так і не так у його відносинах із українськими дипломатами

«Зазвичай я критично налаштований щодо таких заходів. Але цього разу враження позитивні: на відміну від інших нарад послів, не було жодної помпезності, а була нормальна ділова розмова. Почули досить чесну інформацію про те, що відбувається, зокрема й на фронті. А завдання формували з огляду на реалії». Так прокоментував ZN.UA екстрену нараду керівників закордонних дипломатичних установ України, що відбулася в Ужгороді, один з її учасників.

Ці оцінки загалом поділяли й інші наші співрозмовники, згадуючи щільний і насичений графік зустрічей: першого дня наради посли завершили роботу о пів на першу ночі. Водночас Володимир Зеленський дипломатів не лаяв, а лише хвалив. Особливо тих, хто сприяв постачанню такого потрібного нам озброєння, боєприпасів, військової техніки. На перший погляд, усе виглядає так, ніби між Зеленським і його офісом, з одного боку, та дипломатами — з іншого, нарешті встановилися партнерські відносини.

Гарантувати Україні безпеку готові вже 12 країн-партнерів G7

Та тішити себе надією не варто. Стрімка відставка одного з найрезультативніших українських дипломатів — посла у Великій Британії Вадима Пристайка, який в ефірі Sky News невдало спробував зняти напругу, що виникла у відносинах Києва та Лондона, засвідчила: особиста лояльність для Зеленського важливіша за професійні якості, негайна помста колишньому соратникові важить більше, ніж збереження довірчих відносин із керівництвом одного з найпослідовніших партнерів України.

За чотири роки, що минули після президентських виборів, Володимир Зеленський і керівник його офісу Андрій Єрмак так і не зрозуміли ролі дипломатів, посольств, МЗС. Інакше б ОП не організовував зустрічей президента з лідерами держав через голови послів. Інакше б українські посольства не розглядали як піар-агенції з просування іміджу Зеленського або контори з бронювання готелів. Інакше б МЗС не використовували здебільшого як «поштову скриньку» для дипломатичного листування.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Шмигаль назвав головні завдання для дипломатів у роботі з партнерами

Зеленський і дипломати: чотири роки по тому

Коли навесні 2019 року Зеленський увійшов до кабінету на четвертому поверсі будівлі на Банковій, не маючи досвіду держуправління і знань про міжнародні відносини, він сприймав дипломатію досить спрощено. Чотири роки по тому Зеленський почав набагато ліпше розбиратися в зовнішній політиці, зокрема в питаннях членства України в НАТО та відносин із Росією. Але президент так само підмінює дипломатію особистим шармом і персональними контактами Андрія Єрмака, стратегічне бачення — осяяннями, а системну роботу — авралом.

«Особиста хімія Зеленського компенсує вади української дипломатії. Ставши суперзіркою світового рівня, він має голос, до якого дослухаються в світі», — сказав один із дипломатів у розмові із ZN.UA. Інший наш співрозмовник звернув увагу на те, що емоційність Зеленського, ігнорування протоколу — це його стиль, із яким на Заході нині рахуються. Іноді цей підхід президента спрацьовує. Але не завжди: на саміті НАТО у Вільнюсі його фірмовий стиль викликав неприйняття й роздратування у партнерів.

Чотири роки засвідчили: президент хоче від дипломатії всього й одразу — і економізації зовнішньої політики, й налагодження відносин із Глобальним Півднем, і постачання Україні зброї для протистояння російській агресії, і допомоги партнерів у відновленні країни. Водночас у ОП вітають креативний стиль á la Андрій Мельник. Але, радіючи хльостким постам у соцмережах, під час телефонних розмов із главами держав і урядів Зеленський і Єрмак намагаються пом’якшити негативні наслідки такої «творчості» для двосторонніх відносин.

У неофіційній апаратній структурі основним центром ухвалення зовнішньополітичних рішень залишається Банкова, а МЗС відіграє пасивну роль як технічний реалізатор рішень, ухвалених у ОП. У такому становищі дипломатичне відомство перебувало за всіх українських президентів. Іноді роль МЗС трохи зростала завдяки посиленню особистого впливу міністра закордонних справ під час вироблення президентом стратегічних зовнішньополітичних рішень. Але не тепер.

Хоча Зеленський і прихильний до Дмитра Кулеби, на сьогодні вплив глави МЗС на ухвалення зовнішньополітичних рішень зменшився. Однією з ознак ослаблення апаратних позицій Кулеби є те, що Зеленський або відмітає кандидатури, які пропонує міністр на посади послів, або зволікає з їх призначенням. І це при тому, що нині обезголовленими залишаються до двох десятків посольств, зокрема в Бельгії, Великій Британії, Угорщині. Під час війни це по суті — шкідництво.

Причина зменшення впливу міністра закордонних справ — у тому, що президентський консильєрі Єрмак вбачає в Кулебі конкурента не лише на зовнішньополітичному треку, а й у постачанні інформації для Зеленського. Нині глава МЗС перебуває в густій тіні гіперактивного керівника президентського офісу. Переконатися в цьому можна й навіч, переглядаючи відео та світлини з офіційних зустрічей, де Єрмак завжди ближчий до Зеленського, ніж Кулеба.

Андрій Єрмак / Telegram

Нині пожвавилися розмови про можливу відставку Кулеби. Традиційно на посаду міністра пророкують керівника зовнішньополітичного департаменту ОП. Цього разу — заступника голови офісу Андрія Сибігу. Є ще один кандидат — голова комітету ВР з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко. Призначення Мережка новим очільником МЗС продемонструє, що недовіра президента до дипслужби триває, але ця постать цілком влаштовує Єрмака лояльністю.

Утім, розмови про можливу відставку Кулеби періодично ведуться починаючи з 2020 року, а його відносини з Єрмаком за цей період розвивалися синусоїдальною кривою.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Кулеба: Українські дипломати готуються до нового політичного сезону

Гроші та люди

Проблеми, що роками існували в зовнішньополітичному відомстві, нині лише поглиблюються. Зараз варто звернути увагу на дві з них — брак фінансування та відплив кадрів із міністерства. Невипадково питання фінансових ресурсів МЗС і посольств обговорювали й під час наради послів. (Президент пообіцяв проговорити бюджетний запит МЗС із прем’єром і міністром фінансів, заявивши, що посольства «матимуть ресурси для роботи заради України».)

На одній із перших нарад у ролі очільника МЗС Кулеба заявив, що крутість міністра визначають його можливостями добувати гроші для міністерства. На жаль, нині грошей у МЗС бракує як на гідні зарплати, так і на відрядження. Наприклад, третій секретар, який за рангом перебуває в дипслужбі на нижчому щаблі кар’єрних сходів, за місяць заробляє близько 7 тис. грн, — цього явно недостатньо для проживання в українській столиці.

Мізерні зарплати — одна з причин звільнення дипломатів із МЗС: навіть маючи заощадження, накопичені після три-чотирирічного закордонного відрядження, вони ледве зводять кінці з кінцями. Нині в багатьох департаментах — чимало порожніх столів.

На Михайлівській заповнюють вакансії, приймаючи людей, які не мають досвіду роботи в дипслужбі. І при цьому ж більш як сотня дипломатів, що повернулися в Україну з тривалого закордонного відрядження, не можуть влаштуватися в центральний апарат, місяцями очікуючи дзвінка з відділу кадрів. «Це демотивує», — засмучувався в розмові один із наших співрозмовників. Інший дипломат теж говорив, що така практика позбавляє його колег кар'єрного шансу.

Фінансове питання, проблеми з працевлаштуванням — чинники, що впливають на рішення українських дипломатів після закінчення закордонного відрядження залишитися за кордоном: за даними самих дипломатів, починаючи з 2022 року з посольств в Україну не повертаються 40–60% співробітників дипустанов! Але дійсність може бути значно гіршою. Наприклад, торік із США мали повернутися людей із двадцять, а приїхав лише один. Є посольства, звідки не повернувся жоден дипломат.

«Неповерненцями» стають молоді й старші, треті секретарі й радники-посланники. Одні не повертаються через уже влаштовану родину, налагоджене життя за кордоном. Інші — через страх перед мобілізацією. Треті — побоюючись, що після приїзду в Україну вони не зможуть виїхати за межі країни, щоб провідати свої родини, які виїхали подалі від війни. Четверті — передбачають багатомісячне очікування із працевлаштуванням у центральному апараті МЗС. П'яті — не хочуть бути частиною системи, яку в ОП шпиняють і не поважають.

Мотиви можуть бути різні. Але нині йде війна, й кожен мусить чесно виконувати свій обов'язок. Тому рішення «неповерненців» прийняти важко. Тим більше що значна частина дипломатів, які вирішили залишитися за кордоном, займається просто особистим влаштуванням. Але навіть якби не було війни, рішення великої кількості кваліфікованих фахівців не повертатися в Україну — це катастрофа, що демонструє неспроможність держави та її дипслужби.

Коли не повертаються дипломати, які завжди мають на передовій відстоювати інтереси своєї країни, це означає, що вони не вірять у майбутнє цієї країни. І це індикатор як для українського суспільства, так і для іноземних інвесторів. Така ситуація ніяк не сприяє реалізації мети, про яку на нараді послів говорив президент, — повернути українців додому. Як дипломати можуть сприяти поверненню в Україну мільйонів українців, які тікали від війни в США, Німеччину, Польщу, Чехію, якщо самі дипломати не хочуть повертатися?

Один із засновників української дипломатичної служби Геннадій Удовенко при відборі співробітників МЗС застосовував формулу трьох «П» — професіоналізм, патріотизм і порядність. Як виявилося, для багатьох дипломатів цей принцип — порожній звук. А росіяни у своїх ІПСО вже на повну використовують тему «неповерненців», пояснюючи їхні мотиви тим, що українські дипломати не хочуть працювати на нацистський київський режим і тому залишаються на Заході.

От на такому тлі й відбулася дводенна екстрена нарада послів в Ужгороді.

МЗС України

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Зеленський: Працюємо над тим, щоб Глобальний саміт миру відбувся цієї осені

Про що сказав президент…

Ще запитання. При таких фінансових проблемах МЗС яка була необхідність проводити дорогий захід у головному місті Закарпаття? Безпека? Так Київ значно більш захищений від ракетних ударів, ніж інші українські міста. Зручна логістика? Але прем'єр, керівники ключових міністерств і відомств (а серед них Олексій Резніков, Валерій Залужний, Юлія Свириденко), голова ОП і його заступники, голови департаментів МЗС витратили години, добираючись в Ужгород поїздом або автомобілем.

А от посли, змушені їхати в Україну манівцями, вибором Ужгорода як місця проведення наради залишилися задоволені: зі своїх країн добиратися в Закарпаття їм було легше, ніж в українську столицю.

Та чи варто було проводити нараду зараз, якщо попередня відбулася наприкінці минулого року? Зазвичай такі заходи проходять раз на два роки. За потреби проводять закриті Zoom-конференції. А тут така терміновість… Пояснюючи екстреність нинішньої зустрічі, Зеленський говорив про «спеціальний момент, коли потрібне саме таке спілкування», бо слід підготуватися до нового політичного сезону в країнах-партнерах, щоб він став проукраїнським.

МЗС України

Одна з цілей наради послів полягає в тому, щоб дипломати, які місяцями не бувають в Україні, могли ознайомитися із зовнішньополітичними візіями президента, одержати від нього настанови. «Послів треба запалювати», — сказав один із наших співрозмовників. І Зеленський під час свого виступу грамотно це робив: «Від серпня до грудня ніхто не має права бути статистом, і кожен має стати переможцем у своїй сфері, тому що все це заради України».

В умовах, коли ЗСУ ведуть наступ, українська економіка переживає непрості часи, а Київ і його партнери поділяють різні підходи щодо умов завершення війни й майбутнього Росії, президент виокремив п'ять пріоритетів у роботі послів.

Перший — підтримка владою і громадською думкою країни перебування формули миру Зеленського. «Особливо важлива робота з країнами Глобального Півдня, якими Росія намагається постійно маніпулювати», — заявив президент.

Другий — поставки зброї Україні й посилення співробітництва в сфері ОПК, запровадження нових санкцій проти Росії та припинення обходу країною-агресоркою обмежувальних заходів.

Третій — робота з консолідації країн ЄС і НАТО навколо спільної безпеки, розширення кількості підписантів Спільної декларації з «групою семи» про гарантії безпеки Україні, а також політика сусідства. «У наступні місяці в різних країнах пройдуть вибори, і це створює певну складну кон'юнктуру. Нам потрібне розуміння, яке долає будь-яку таку політичну внутрішню кон'юнктуру», — заявив Зеленський, тоді як в українсько-польських відносинах посилилися розбіжності.

Четвертий — залучення інвестицій в Україну, патронат країн у відновленні постраждалих регіонів. Президент також закликав послів робити все можливе заради розширення безмитного доступу українських товарів на ринки країн-партнерів.

П'ятий пріоритет — захист прав українців.

Крім того, Зеленський закликав послів організовувати візити лідерів іноземних держав в Україну й проводити роботу з експертами, громадськими діячами, журналістами щодо підтримки нашої країни. «Україні потрібні перші шпальти і праймова увага», «ваше завдання — щоб мир завжди був разом з Україною», «посол України — це посол, якого чує країна, де він або вона працює», — переконував дипломатів президент.

Що ж, цілі поставлено, завдання визначено. Щоб реалізувати окреслені президентом пріоритети, слід вибудувати системну дипломатію, здатну забезпечувати стабільну роботу із захисту інтересів країни.

Та коли професіоналів стає дедалі менше, а завдання під час війни лише ускладнюються і множаться, ефективність зовнішньополітичного відомства падатиме: на самій тільки особистій привабливості президента та співчутті партнерів до трагедії українців не вийде досягнути результатів на дипломатичному фронті. І це може дорого коштувати Українській державі та її суспільству.