Майже два роки законопроект про національну безпеки кочував між секретаріатом РНБО, Міністерством оборони, Генеральним штабом і адміністрацією президента. Як результат - у нас черговий гібрид, який не має нічого спільного ні з НАТО, ні з національною безпекою, і є найкращим зразком неорадянської, тобто російської, школи нормопроектування.
Про це у своїй статті для DT.UA пише Оксана Сироїд, заступник голови Верховної Ради України. За її словами, беззастережного визнання заслуговує майстерність суб'єкта законодавчої ініціативи лише в одному - здатності викласти порожнечу на тридцяти п'яти сторінках. Оскільки ті ріденькі норми, які несуть змістовне навантаження, є, скоріше, загрозою, ніж безпекою.
"Порожнеча - в розділі, присвяченому демократичному цивільному контролю. Цивільний контроль над сектором безпеки та оборони, незважаючи на складну назву, означає дуже прості речі", - зазначає політик.
На думку заступника голови Ради, суспільство через парламентарів, яких воно обрало, має контролювати: "1) як витрачаються на безпеку і оборону гроші платників податків (оборонний бюджет); 2) як живе і працює солдат (боєздатність армії); 3) чи не буде військовий, людина зі зброєю, безпідставно обмежувати права цивільного населення (введення воєнного стану); 4) чи захищені солдати в умовах бойових дій (застосування збройних сил)".
Детальніше про недоліки закону про національну безпеку читайте у матеріалі Оксани Сироїд "Закон національної небезпеки" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".