Мінські угоди не відображають реалій і потреб сьогодення щодо врегулювання конфлікту на сході України, пише у своїй колонці для Atlantic Council віцепрем'єр-міністр з питань реінтеграції ТОТ, перший заступник голови української делегації в ТКГ Олексій Резніков.
Заходу варто підтримати перегляд «Мінська» і прагматичний підхід до його виконання, що дозволить реально змінити ситуацію в Донбасі, вважає він.
Як найбільш яскравий приклад Резніков наводить лінію розмежування - реальна не відповідає зафіксованої в угодах 2015 року.
«Лінія фронту, визначена на початку 2015 року, відтоді застаріла внаслідок подальшої російської окупації ще 1800 квадратних миль української землі. Зрозуміло, що такі аномалії позбавляють весь Мінський процес його логіки», - пише автор.
Резніков вказує на те, що за рік Україна доклала значних зусиль для відновлення практичної складової Мінського процесу: починаючи з відведення військ від лінії зіткнення і закінчуючи переформатуванням своєї делегації у Тристоронній контактній групі.
«Попри ці заходи, настільки очікуваного прориву не відбулося. Замість цього наші російські колеги продовжують порушувати угоду про припинення вогню, що є найбільш фундаментальним моментом всього Мінського процесу», - зазначив він.
Однак Україна не має наміру відмовлятися від зусиль в рамках «Мінська».
«Це правильний підхід, принаймні, до тих пір, поки залишаються надії забезпечити звільнення українців, які зараз утримуються в російських в'язницях. Щоб досягти будь-якого прогресу, ми розуміємо, що контакт необхідний. Проте, необхідність в переглянутій структурі також очевидна», - пояснює Резніков.
На його думку, зараз західний світ здається невпевненим в тому, як краще стримати ревізіоністську Росію, що відроджується. Очевидним напрямом для стратегії стримування має стати Україна як країна, що знаходиться на передовій у нинішній конфронтації.
«У практичному плані це означає перегляд Мінського процесу та адаптацію рамок нинішнього діалогу з урахуванням геополітичних реалій. Зараз не час догматично чіплятися за існуючі домовленості. Навпаки, творчі підходи необхідні для забезпечення глобальної безпеки і запобігання подальшій європейській дестабілізації », - вважає віце-прем'єр.
Резніков наголошує, що, крім підтримки прагматичного підходу до виконання угод, західні лідери повинні також переглянути роль і функції міжнародних інститутів безпеки, які беруть участь в мирному процесі в Україні.
«Наприклад, ОБСЄ ніколи не розміщувала миротворців у великих масштабах для нейтралізації конфлікту. Тепер, можливо, прийшов час для такого кроку. Ми повністю усвідомлюємо серйозність проблеми, але успішний результат буде значним для всього континенту. Це потребує реального лідерства і може стати особливим завданням для Швеції, яка головуватиме в ОБСЄ в 2021 році », - розмірковує автор.
На його думку, якщо звичайні коаліції не працюють, Україні варто подумати про створення нових і залучення нових союзників.
Водночас пошук нових моделей на різних міжнародних платформах має супроводжуватися розширенням двостороннього співробітництва між Україною та усіма країнами, які вкладають кошти у відновлення миру в Європі і його збереження.
«Україна нещодавно перейшла на наступний етап у відносинах з НАТО. Ми готові підтвердити новий статус України як Партнера з розширеними можливостями в колективній і двосторонній моделях безпеки. Наприклад, це може означати визнання України головним союзником, що не входить в НАТО », - пропонує він.
На початку березня ZN.UA випустило матеріал присвячений п'яти базовим сценаріями, що описують можливу поведінку Росії і можливу реакцію України, починаючи з квітня 2020 го і до кінця каденції нинішнього президента України в травні 2024 року.
Докладніше про можливий розвиток подій в Донбасі читайте в статті Петра Бурковського «П'ять сценаріїв розвитку подій у Донбасі: чого очікувати від Росії, і як може вчинити Україна?».