Юристи склали схему тіньового управління столицею командою Черновецького

«Кожен гвинтик системи відповідав за свою ділянку, - ділиться знаннями один зі співрозмовників DT.UA. - Про «клієнта», що потрапляє на будь-якому етапі в розробку, сповіщали «центр ухвалення рішень». В'ячеслав Супруненко - його ключова фігура. Зять Черновецького здійснював глобальний контроль. А також здійснював відсіювання неефективних чиновників-учасників. Земельний кадастр і управління земельних ресурсів були під Супруненком. Євлах - ініціював розгляд потрібних рішень у комісіях, а також внесення питань з голосу, які стали одним з найулюбленіших способів хлопців у вишиванках «вирішувати питання». За Довгим - оперативне проведення рішень в раді. За Черновецьким - підписи під рішеннями Київради».

«Решта відповідальних гвинтиків чітко виконували покладені на них функції, - продовжив джерело. - Включаючи організацію потрібних погоджень та дозволів, а також роботу з депутатами, судами, оцінювачами тощо. Їх фінансову мотивацію у тому числі. Діяли правила підписання рішень і розпоряджень у вигляді прямих вказівок про підписання, умовних позначень на документах або використання спеціальної людини, документи з рук якої підписувалися автоматично. Питання, які стоять «на контролі», на будь-якому етапі вирішувалися з вражаючою легкістю, що було першочерговим завданням земельного управління та управління комунальної власності. При «збої» на будь-якій ділянці системи «винні» суворо каралися. Реєстр «контрольних питань» був єдиним і обов'язковим для виконання всіма учасниками. Без узгодження «центру прийняття рішень» жодне питання не виносилося на комісію і сесію. Таким чином, відсікалися будь-які спроби домовитися з «клієнтами», минаючи верх».

За словами співрозмовника DT.UA, очевидно, що в столиці діяла юридично грамотне і дуже заповзятливе угруповання. «З чітким розподілом ролей. І часткою. Була задіяна вся вертикаль влади. Прокуратура протестувала. Іноді. Навіть у суді відстоювала свої позиції. Але виграти суди було практично неможливо. 80% вкраденого, за нашою інформацією - продано. Кількість кешу головної столичної Сім'ї може їй дати підставу звернутися до «Форбсу» з гнівним питанням: «А хто такий Ахметов?». Більше того, щодня, вся країна працює на подорожчання активів Києва (читати - Черновецького) та його мандрівну по світу родину. Це реальна національна загроза», - сказав співрозмовник «ДТ».

Як результат, команда Олександра Попова виявилася вельми обмеженою у своїх можливостях. 1 млрд 300 млн грн від приватизації, закладені і в без того скромний бюджет - сьогодні цифра непідйомна. «Продавати ж нічого! - у свою чергу не приховують розчарування люди з Хрещатика, 36. - Міністерство просить 500 квадратів під свою структуру - немає цих квадратів! Національний олімпійський комітет робить заявку на майданчик у 1000 квадратів - немає таких майданчиків! Все, що мало хоч якийсь інвестиційний інтерес, вичищено. Все в оренді, у власності, у користуванні...Залишилися одні околиці. Без комунікацій. Їхні схеми виявилися прості і геніальні».

Детальніше читайте у свіжому випуску «Дзеркала тижня. Україна» у статті Інни Ведерникової «Як грабували Київ. Основні схеми».