Нещодавно Верховна Рада призначила керівника МВС — Ігоря Клименка. Він як ексочільник Нацполу знає про проблеми поліції, у тому числі про політичну залежність керівника від міністра внутрішніх справ, а також реальний рівень довіри суспільства.
Зокрема, показовою ситуацією, яка демонструє НЕдовіру до поліції з боку суспільства, став скандал із обшуками на MacPaw. Громадськість обурили навіть не питання законності чи незаконності придбання компанією земельних ділянок, а чергові «маски-шоу» з боку поліції. У Мінцифри анонсували законопроєкт на попередження цього в подальшому.
У разі аналогічних обшуків із боку НАБУ ситуація була б кардинально іншою: до цієї інституції немає різкого несприйняття суспільством. Адже НАБУ є незалежним, починаючи від керівника, який обирається за прозорим конкурсом.
Про незалежність поліції наразі говорити не можна.
Тому обрання голови Національної поліції України шляхом прозорого конкурсу за участі міжнародників має стати першим серйозним кроком для реформування Нацполу.
Близько двадцяти громадських організацій та аналітичних центрів звернулися до влади та міжнародних партнерів із заявою щодо необхідності проведення конкурсу.
В ініціативі дві вимоги:
- до Верховної Ради України — внести відповідні законодавчі зміни для забезпечення незалежного та прозорого конкурсного процесу обрання керівництва Національної поліції;
- до Кабінету міністрів України — призначити очільника Національної поліції та його заступника тільки після проведення конкурсів.
Реформа Нацполу — вимога ЄС
Вимоги експертної громадськості — в рамках виконання пункту 4 рекомендацій Єврокомісії, згідно з якими Україна зобов'язалася підготувати комплексний план реформування правоохоронних органів для збереження кандидатства в ЄС. Поки ж у Офісі генерального прокурора готують безпечну для силовиків стратегію реформування, що передбачає, радше, комфортні зміни, як-от усунення дублювання функцій, відкритість і соціально-економічний пакет, ніж реальні потреби щодо реформування. Тобто правоохоронна система готує реформу «під себе» з безпечними змінами, яку хочуть запропонувати ЄС як бачення України.
Однак свіжі корупційні скандали спонукають міжнародників пильніше слідкувати за владними інституціями.
Конкурс на керівника Нацполу — найважливіший крок, без якого неможливе реформування системи. Лише в такий спосіб можна вивести відомство з-під прямої залежності від МВС чи уряду, як, наприклад, НАБУ. Поки ж керівник Нацполіції призначається за рекомендацією міністра та є політично залежною фігурою. Наслідок — поліція як ручний інструмент-кийок для влади.
Проведення конкурсу може стати лакмусом для нового міністра МВС і свідчити про готовність чи неготовність до справжнього реформування поліції.
Як не повторити помилки Авакова
У 2016 році тодішній міністр МВС Арсен Аваков у Фейсбуці вже оголошував конкурс на голову Національної поліції. Мовляв, закон такого не вимагає, але в мене є політична воля.
Однак конкурс Авакова був профанацією. Попри те, що все організували «красиво».
Так, до складу комісії увійшли міжнародні експерти, які проводили для 64 кандидатів кількаступеневий відбір — General Skill Test, психологічне тестування, співбесіди.
Проте цю комісію не було належно легалізовано, а процедуру проведення конкурсу — не закріплено на рівні закону. Тобто комісія з топових експертів США, Європи, Канади діяла як дорадчий консультативний орган, рекомендації якого можна як приймати, так і не брати до уваги.
Це і зробив Аваков — не взяв до уваги рейтингового списку, в якому у порядку рекомендацій були:
- Костянтин Бушуєв — працював на посаді заступника голови Національної поліції.
- Андрій Вишневський — тоді був головою Координаційного центру з правової допомоги, нині заступник голови НАЗК.
- Сергій Князєв — на той час начальник департаменту карного розшуку Нацполіції.
Із трьох запропонованих консультаційною комісією Аваков обрав кандидата з найнижчим рейтингом — Сергія Князєва. Про зручність кандидата та можливий політичний зв'язок свідчить і те, що після звільнення Князєв пішов у радники до Авакова.
Після цієї спроби, яка була більше для видимості прозорості, ніж реальним конкурсом, відкритих відборів на посади керівництва Нацполу не проводили.
Таким чином, без належного законодавчого закріплення конкурс був одноразовою акцією, яку неможливо оскаржити чи заявити про порушення процедури.
Що потрібно зробити
Під час війни правоохоронці, в тому числі поліцейські, отримали понад тисячу підозр. Частина справ — корупція, колабораціонізм і державна зрада. Це небезпечна для воюючої країни ситуація, коли кожна така справа — удар зсередини по безпеці держави.
Зібрати докупи розхитану правоохоронну систему та повернути її до реальності можуть тільки нові і різкі зміни.
Поліція потребує перезавантаження. Це зрозуміло з невдалої та незавершеної реформи. Адже після переатестації до лав Нацполу повернулися 90% міліціонерів. А ефективної поліції з міліції не може бути.
Люди зі старої системи, яка будувалася десятиріччями за прикладом радянських «ментів», можуть бути неготовими до нових змін. Тому першочергово має оновитися керівний склад — голова Нацполу та очільники територіальних підрозділів.
Наразі голова Національної поліції України призначається урядом за поданням міністра МВС і є повністю залежною політичною фігурою. Відповідно призначаються і керівники на місцях — головою Нацполу, який погоджує це рішення з міністром МВС. Тобто під вертикаллю МВС — усе керівництво поліції, що робить цю інституцію ручною.
Тому першочергова зміна — обрання за прозорим конкурсом незалежного керівника поліції.
До того ж законодавче закріплення проведення конкурсу на вищу посаду в поліції передбачено проєктом Державної антикорупційної програми на 2023–2025 роки, яку НАЗК надіслало Кабміну. В обґрунтуванні йдеться про неефективні та непрозорі механізми призначення на посади та просування по службі у системі Національної поліції, низьку ефективність розслідувань і притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських, де ключову роль відіграє керівник.
Процедура конкурсу має бути закріплена на законодавчому рівні та проводитися за прикладом відбору керівників антикорупційних інституцій, які демонструють свою ефективність, — НАБУ, САП.
До складу незалежної конкурсної комісії мають увійти представники міжнародних організацій, які надавали Україні міжнародну технічну допомогу у сфері реформи правоохоронних органів, запобігання і протидії корупції, а також експертна громадськість, що має досвід у правоохоронній діяльності від п’яти років.
Тільки за цих двох умов можливе обрання професійного та політично нейтрального керівника Нацполу. Це дасть змогу проводити відбір не одноразово, як було за Авакова, коли процедури не були формалізовані, а в постійній основі.
Аналогічна практика має діяти на регіональному рівні, де часто призначення керівника не залежить від професійних здобутків і кар'єрного зростання, а голови ГУНП «релокуються» з одного регіону в інший. Конкурси на місцях мають бути також законодавчо закріпленими з прискіпливим відбором незалежних комісій.
Безперечно, лише перезавантаженням керівництва реформа поліції не буде реалізована. Однак це головна умова її проведення. Інакше говорити про системні зміни буде тими ж граблями, по яких пройшлася поліція у 2014–2015 роках.
Після перезавантаження керівного складу Нацполу потрібно переходити до більш системних змін — від перевірок на доброчесність до нових вимог до нового соціально-економічного забезпечення.
Лише в цьому разі говорити про поліцейські рекети, кришування та правоохоронні мафії зможемо в минулому часі.
Більше статей Мартіни Богуславець читайте за посиланням.