Група відомих українських громадських діячів, політиків та дипломатів звернулись до президента Петра Порошенка і Верховної Ради України з вимогою оголосити мораторій на внесення будь-яких змін до Конституції України.
Під зверненням, ухваленим 13 серпня 2015 року, зокрема, поставили свої підписи Дмитро Павличко, поет, Надзвичайний і Повноважний посол України, Герой України, Юрій Щербак, письменник, Надзвичайний і Повноважний посол України, Володимир Василенко, доктор юридичних наук, Надзвичайний і Повноважний посол України, член Конституційної комісії, Ігор Юхновський, академік, Герой України, В'ячеслав Брюховецький, почесний президент Національного університету "Києво-Могилянська академія", Герой України, Віктор Шишкін, суддя Конституційного Суду України, Володимир Огризко, Міністр закордонних справ України (2007-2009 рр.), Степан Хмара, колишній політв'язень, Герой України, Левко Лук'яненко, колишній політв'язень, Герой України (повний перелік дивіться у документі нижче).
На думку авторів звернення, започаткований президентом процес внесення змін до Конституції України в частині децентралізації владних повноважень, зокрема, пункт 18 Перехідних положень (в якому передбачено, що особливості місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей визначаються окремим законом), "стане продовженням виконання плану Путіна, спрямованого на руйнацію конституційного ладу та незалежної державності України, блокування курсу нашої держави на європейську та євроатлантичну інтеграцію, її підпорядкування геополітичному диктату Росії".
Як сказано у зверненні, включення до Конституції України та подальша реалізація вимог Мінських домовленостей щодо особливого порядку місцевого самоврядування в окремих районах Донеччини та Луганщини "матиме наслідком легалізацію створених Російською Федерацією злочинних терористичних утворень "ДНР" та "ЛНР" і торуватиме шлях для проведення на окупованих територіях України місцевих виборів, надання російській мові офіційного статусу, амністування терористів, формування так званої "народної міліції", фінансування всіх видатків окупованих територій з українського бюджету тощо".
Підставою для запровадження мораторію на внесення будь-яких змін до Конституції, запевняють автори звернення, є вимога, яка міститься у частині 2 статті 157 Конституції України і в якій вказано, що Конституція не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Мораторій, переконані автори звернення, повинен діяти до того часу, поки з території України не будуть виведені іноземні війська, розформовані нелегальні іррегулярні збройні формування так званих "ДНР" і "ЛНР", відновлено суверенітет України на всіх тимчасово окупованих територіях держави, встановлено контроль України на всій лінії українсько-російського державного кордону.
"У разі остаточного ухвалення конституційною більшістю змін до Конституції України, які передбачатимуть законодавче встановлення особливостей самоврядування на окупованих територіях, і підписання закону про такі зміни Президентом України, неодмінно постане питання відповідальності президента України і Верховної Ради України.
В цьому випадку ми закличемо українське суспільство до створення широкої патріотичної опозиції та активних громадянських дій, виходячи з того, що відповідно до статті 5 Конституції України саме народ є носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні. Право народу визначати і змінювати конституційний лад в Україні не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами", - сказано у документі.
Раніше у своїй статті Кома, крапка, крапка. Про приховані особливості конституційного процесу у "Дзеркалі тижня" Сергій Рахманін пояснив поспіх влади із реформою децентралізації тим, що насправді Захід просто зажадав від Києва виконати взяті на себе зобов'язання у рамках Мінських угод. Адже єдиний пункт підписаної 12 лютого Другої мінської угоди, в якому є жорсткі часові прив'язки, - 11-й: "Проведення конституційної реформи в Україні з набранням чинності до кінця 2015 року нової конституції, яка передбачає в якості ключового елемента децентралізацію (з урахуванням особливостей окремих районів Донецької та Луганської областей, узгоджених з представниками цих районів), а також прийняття постійного законодавства про особливий статус окремих районів Донецької та Луганської областей згідно з заходами, зазначеними в примітці, до кінця 2015 року".
Як стверджує автор, один із вітчизняних дипломатів, аналізуючи поведінку членів російської делегації на переговорах, допустив, що це був єдиний пункт угод, котрий Москву на переговорах справді цікавив.
Крім того, Київ не вільний у формулюванні ключових положень закону, що регулює самоврядування на неконтрольованих територіях. Зате Мінські угоди містять чіткий припис, що там має бути. Ці вимоги сформульовані у примітці до пункту 11. Яка примушує українську владу до такого:
"- звільнення від покарання, переслідування і дискримінації осіб, пов'язаних із подіями, які мали місце в окремих районах Донецької та Луганської областей;
- право на мовне самовизначення;
- участь органів місцевого самоврядування у призначенні глав органів прокуратури та судів в окремих районах Донецької і Луганської областей;
- можливість для центральних органів виконавчої влади укладати з відповідними органами місцевого самоврядування угоди щодо економічного, соціального і культурного розвитку окремих районів Донецької та Луганської областей;
- держава надає підтримку соціально-економічному розвиткові окремих районів Донецької і Луганської областей;
- сприяння з боку центральних органів влади транскордонному співробітництву в окремих районах Донецької та Луганської областей із регіонами Російської Федерації;
- створення загонів народної міліції за рішенням місцевих рад з метою підтримки громадського порядку в окремих районах Донецької та Луганської областей;
- повноваження депутатів місцевих рад і посадових осіб, обраних на дострокових виборах, призначених Верховною Радою України цим законом, не можуть бути достроково припинені".