Українські реформатори самі викопали собі могилу — Foreign Policy

Під час свого інавгураційного виступу в парламенті новообраний президент України, колишній актор Володимир Зеленський оголосив про свій перший акт - розпустити той самий парламент, в якому він звертався, і провести дострокові вибори. Перемога 41-річного шоумена над Петром Порошенком на тлі широкого невдоволення темпами економічних і політичних реформ ознаменувала політичний розрив для України. Але парламентські вибори обіцяють ще більшу прірву і, можливо, падіння попереднього покоління ліберальних реформаторів, орієнтованих на Захід, пише Foreign Policy.

Спочатку кілька десятків членів парламенту оскаржили законність розпуску законодавчого органу перед Конституційним судом України. Судовий процес, який транслювали на телебаченні, більше був схожий на цирк, а політичні інсайдери відкрито говорили про політичну лояльність суддів. Однак, результатом став доконаний факт: суд став на бік президента. Позачергові парламентські вибори відбудуться 21 липня.

Згідно з опитуваннями, партію Зеленського "Слуга народу", названу на честь телешоу, готові підтримати до половини виборців. Цей процес сильно нагадує швидку і тотальну парламентську перемогу президента Франції Еммануеля Макрона En Marche! Рух подібним чином обезглавив структуру попереднього політичного режиму. Якщо партія українського президента виправдає очікування, єдиним серйозним питанням залишиться те, чи знадобиться їй коаліційний партнер. Це вперше після незалежності України одна партія може отримати контрольний пакет влади.

Кілька великих партій "вилетять" з парламенту через нездатність подолати 5%-й бар'єр. Особливо це торкнеться лібералів, які впродовж останніх п'яти років були на чолі реформ. Партія екс-прем'єр-міністра Арсенія Яценюка "Народний фронт" і західноукраїнська "Самопоміч" - це дві великі партії з різними платформами, які були сформовані після Майдану у 2014 році. Однак навіть їхні критики визнають, що до цих політичних сил входили найбільш креативні і орієнтовані на реформи депутати. Зараз партії мають у Верховній Раді десятки місць, але після виборів повністю зникнуть із парламенту.

Одним із шляхів збереження своєї програми реформ для лібералів було б приєднання до партій, які не були так ретельно дискредитовані. Новостворена партія "Голос", заснована рок-співаком Святославом Вакарчуком, конкурує з партією Порошенка, щоб представити життєздатну альтернативу формуванню Зеленського. Опитування показують, що це буде одна з п'яти партій, які приєднаються до наступного парламенту. Але "Голос", як і "Слуга народу", заявив, що хоче привести до парламенту лише нові обличчя. Обидві сторони вирішили підвищити довіру до "змін", відмовляючись приймати на своїх лав членів парламенту.

Кілька реформаторів викреслили свої імена з партійних списків, сподіваючись на виборив одномандатних округах, але більшість буде працювати проти опонентів, які краще фінансуються і організовані, а також мають доступ до потужних олігархічних ЗМІ. Деякі з них бажають приєднання до нової президентської партії, яка дає 25% голосів не залежно від імені.

Депутат Світлана Заліщук, журналіст-реформатор, один з багатьох депутатів, яким не знайшлося місця в партійних списках прохідних партій, охарактеризувала неприйняття лібералів як невибіркову чистку політиків після Майдану - навіть членів опозиції та реформаторів, які ініціювали революцію Гідності.

В українців є багато причин невдоволення реформаторами, яких вони чекали в 2014 році, але іронія полягає в тому, що ліберали ненавмисно сприяли атмосфері, що призвела до їхнього власного політичного фіаско. Жорстка критика реформаторів щодо корупції в уряді Порошенка не просто створила атмосферу нетерплячості в досягненнях, над якими об'єктивно потрібно працювати десятки років. Вона сприяла суспільному розчаруванню всього політичного класу, переконуючи громадськість, що всі партії в парламенті корумповані, у тому числі і самі реформатори. Українці вже не налаштовані шукати різницю між інсайдерами й принциповою опозицією.

Українські реформатори погіршили своє становище безперервною внутрішньою боротьбою. Розбіжності між конкуруючими фракціями прозахідних реформаторів збільшилися минулого році, коли ліберали не змогли домовитися про основні стратегічні та оперативні питання, зокрема те, хто повинен очолити їхній рух. На жаль, українська громадськість тепер вирішить це сама. І навряд чи результат хоч комусь з них сподобається.

Нагадаємо, що згідно з опублікованими 1 липня даними соціального опитування Центру "Соціальний моніторинг" і Українського інституту соціальних досліджень ім.А.Яременка, до парламенту проходять партії "Слуга народу", "Опозиційна платформа – За життя", "Батьківщина", "Європейська солідарність" і "Голос".