Україна не піде на поступки Росії через Трампа і насильство в Донбасі - The American Interest

Симпатія президента США Дональда Трампа до Росії викликає тривогу у Києва. Українська сторона почала активно добиватися контактів з новою адміністрацією у Вашингтоні, а також найняла американську лобістську компанію.

В певному розумінні, український уряд веде закулісну роботу, щоб протистояти розвороту США в бік Росії. У всякому разі, хоч президент Петро Порошенко і намагається налагодити зв'язок з Трампом, він не зробив жодного повороту у своїй політиці.

Про це на сторінках The American Interest пише Шон Кілі, нагадуючи про статтю українського мільярдера Віктора Пінчука про "необхідні болючі компроміси", які Україні варто зробити, щоб закінчити війну з Росією, а також низку внутрішньополітичних подібних закликів, зокрема з боку депутата Надії Савченко.

Оглядач зауважує, що без надії на отримання летальної зброї від США, заяви українського уряду свідчать про те, що для нього зараз є два пріоритета: зберегти західну допомогу Києву, а також санкції проти Росії. Порошенко демонстративно дистанціонувався від ідей, які висловив Пінчук у своїй статті на Wall Street Journal, проігнорувавши його подію в Давосі під час Всесвітнього економічного форуму. А після останнього спалаху насильства в Авдіївці український президент постійно наголошував на необхідності виконання Мінський угод, називаючи їх "безальтернативними".

На думку оглядача, безкомпромісність українського президента в першу чергу пояснюється внутрішніми політичними мотивами. Його рейтинг підтримки сильно впав, а виборчий рейтинг популістів на зразок екс-прем'єр-міністра Юлії Тимошенко дихає йому в спину. Погодившись на будь-які поступки в Донбасі чи в Криму, Порошенко б знищив рештки свого політичного капіталу і дав би привід опонентам для тиску з метою оголошення дострокових виборів.

Найвірогідніше, український президент продовжить свій курс, вимагаючи від Вашингтона життєво важливу допомогу, але більш інтенсивно. Лишається тільки з'ясувати, наскільки успішною буде такий підхід до президента Трампа.

Безумовно, Україна почує дружні заяви з боку її адвокатів на Капітолійському пагорбі, таких як сенатори Джон Маккейн і Ліндсі Грехам. Але ті, хто приймають рішення в Конгресі і Білому домі, попри формальну приналежність до Республіканської партії, сильно розділені в питанні України. Трамп, схоже, розглядає санкції як розмінну монету в угоді з Росією, а не як важливий компонент української політики. Крім того, він ставить під сумнів тверду американську позицію, що Крим - це невід'ємна частина України. Півострів в його очах теж розмінна монета.

Якщо Трмп дійсно скасує санкці і визнає Крим російською територією, Україна не погодиться з цим. Автор зауважує, що більшість українців будуть вважати такі поступки Росії неприйнятними. Згідно з результатами опитування, проведеного Міжнародним республіканським інститутом, 61% українців наполягають на тому, що їхня країна повинна лишитися унітарною. І лише кілька відсотків готові прийняти федеральний устрій чи відмовитися від Криму. Також багато українців відкидають Мінські угоди як неприйнятний тиск на український суверенітет. Офіційна відмова від Криму чи Донбасу буде рівнозначно капітуляції.

Що Порошенко міг би запропонувати Росії, якби йшлося про угоду про завершення війни? Він би міг погодитися на тихе вирішення питання про так званий "борг Януковича", справу щодо якого зараз розглядають у суді у Великій Британії. Він міг би скасувати українські санкції проти російських громадян і бізнесу. Він міг би спробувати дослідити через різні джерела, які ще є можливості. Але навряд чи щось з цього задовольнить Путіна, який ставить дуже амбітні цілі: визнання анексії Криму, зміна української конституції так, щоб Донбас став інструментом впливу Кремля на Київ, а також гарантії, що Україна не буде інтегровуватися із західними інститутами.

Якщо Трамп і Путін спробують нав'язати Україні такі умови, навряд чи результатом цих зусиль буде мир чи падіння уряду Порошенка. Існує приказка про американську зовнішню політику: лише Річард Ніксон може їздити в Китай. Йдеться про те, що авторитет президента допоміг внести радикальні зміни в американську зовнішню політику, які б в іншому випадку були б неприпустимими. Оглядач зауважує, що в Україні немає політика з таким кредитом довіри і політичною позицією, який би міг переконати українців прийняти поступки, про які на Wall Street Journal писав Пінчук.

Звісно, немає жодних гарантій, що такий компроміс спрацює. В українців є серйозні підстави підозрювати, що Москва швидше стане ще більш зухвалою і агресивною, ніж навпаки. За таких умов спроба Порошенка пробитися через нинішній статус-кво, з надією, що Трамп передумає і стане на бік України, не найгірший вибір.

"Україна часто поставала перед тяжким і болючим вибором між двома непривабливими компромісами, будучи затиснутою між нерішучими партнерами на Заході і непримиренним російським ворогом. Трамп не створив цю реальність. Його перемога на виборах, здається, лише підкреслила її, зруйнувавши заспокійливі ілюзії, які підтримували хворобливий статус-квро. Небезпека для України в тому, що цей статус-кво розвалиться, а замінити його не буде чим", - йдеться в статті.

Тим часом, колишнього посла США в Росії Майкла Макфола насторожує те, як новий президент захоплюється Володимиром Путіним. На сторінках Washington Post він написав, що не можна дозволити Трампу піти шляхом Путіна. Адже його поведінка сьогодні дуже схожа на поведінку російського президента в 2000 році.

Видання Bloomberg помітило першу розбіжність у поглядах нової адміністрації Вашингтона і Кремля. Зокрема, Росії не сподобалися слова Трампа про те, що Іран "спонсорує тероризм".