Україні вже зараз треба вирішити питання про перебування та зайнятість російських військовополонених: Мамедов пояснив чому

Колишній заступник генерального прокурора України Гюндуз Мамедов заявив, що Україні, зважаючи на велику кількість російських військовополонених, потрібно вже вирішувати питання щодо місць їхнього перебування та сфер зайнятості. Про це він розповів ZN.UA. 

За словами Мамедова, ці питання чітко врегульовані законодавством. У 2017 році в Україні була затверджена Інструкція про порядок виконання норм міжнародного гуманітарного права у ЗСУ в якій, зокрема, містяться положення щодо поводження з військовополоненими. 

"Дана Інструкція розроблена у відповідності до Женевських конвенцій, зокрема, до IІІ, яка стосується безпосередньо військовополонених. Згідно з її положеннями, утримуюча держава може використовувати працю військовополонених та мінімально її оплачувати. Але лише у визначених сферах. До таких сфер відносяться, наприклад, легка промисловість, сільське господарство та сфера ЖКГ", - розповів Мамедов. 

Також, за його словами, Женевська Конвенція IІІ, серед іншого, зобов‘язує утримуючу державу забезпечити гідні умови проживання військовополонених.

"З цим є певні проблеми, адже Україна раніше не зіштовхнулася з такою кількістю полонених. За нормами міжнародного гуманітарного права вони мають жити в спеціально відведених місцях, простіше кажучи, таборах. Проте організація їх будівництва або навіть облаштування може зайняти час та кошти, - стверджує Мамедов. - Тому можна піти іншим шляхом, а саме  - Мін‘юст може ініціювати передачу законсервованих колоній загального режиму під потреби Міноборони для розміщення там військовополонених. Це сприятиме розвантаженню Міноборони і вирішить проблему умов перебування. Що дозволить перейти до питання зайнятості військовополонених". 

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Бутусов пояснив, чим небезпечний обмін полоненими до завершення війни

Більшість законсервованих колоній загального режиму не використовується у зв‘язку з їх великою кількістю. В СРСР колонії на території України були розраховані на 112 000 засуджених. Але за часи незалежності кількість осіб, які відбували покарання ніколи не перевищувала 70 000 осіб.