Про це в інтерв'ю ZN.UA заявив свідок-обвинувачений у справі «міліцейських перевертнів» Юрій Нестеров (що знаходиться в сусідній камері з генералом Олексієм Пукачем), на чиїх свідченнях фактично грунтується справу.
Відповідаючи на питання, чи відповідає дійсності інформація про те, що члени банди «перевертнів» брали безпосередню участь у стеженні за Г. Гонгадзе, Ю. Нестеров сказав: «У 2000 році хтось укотре спробував покласти край діяльності банди, тому ті, хто потрапив під підозру, кудись виїхали. А до цього, влітку, велося спостереження за людиною, дуже схожою на Г.Гонгадзе. У стеженні брали участь раніше не знайомі мені люди - двоє чоловіків, досить тренованих, з військовою виправкою. Під час стеження вони їздили на своїй машині, контактував з ними тільки Гончаров. З уривків їхніх розмов мені стало зрозуміло, що вони приїхали ненадовго, а їхня вимова, акцент свідчив про те, що вони не українці - росіяни. На початку дня вони в машині переодягалися в уніформу, наприкінці дня знову вдягали цивільне.Протягом тижня я й інші стежили за цим хлопцем, схожим на Гонгадзе, скрізь їздивши за ним по місту. Сам він машини не водив, його возили різні люди на різних авто. Що було після, я не знаю: більше зі мною за ним не стежили».
Ю. Нестеров також повідомив, що ще в 1999 році він «знав від І. Гончарова та інших, що у нього є зв'язки серед працівників ЗМІ, які збирають компромат на різних чиновників, шантажують, щось отримують за своє мовчання». І. Гончаров казав, що його знайомі працюють з «Українською правдою».
«Наприкінці літа 2000 року Гончаров призначив мені зустріч, і я почув від нього, що найближчим часом планується затримання якогось «письменника», котрий зі своїми колегами шантажував когось з адміністрації президента. Ті звернулися до МВС, і розвідка вийшла на них. Після чого серед них нібито почалася паніка через те, що їх тепер виведуть на чисту воду і посадять - зміст був приблизно такий. Самого «письменника» необхідно затримати і передати іншим людям. За це, мовляв, платять великі гроші. На моє запитання про те, хто братиме участь, він сказав, що я їх не знаю. Де і коли це відбуватиметься, він не казав. Сказав тільки, що «письменника» «здадуть» його колеги, що знатимем про нього все. На цьому розмова скінчилася», - розповів Ю. Нестеров.
«Вже в грудні І. Гончаров розповів мені також про те, чому я спочатку не надав особливого значення, - говорить Ю. Нестеров. - Він сказав, що труп, який перекопали на території О. Мороза, - не Георгія, тому біля нього спеціально залишили ланцюжки і ще якісь речі. Що якщо робитимуть експертизу ДНК, то вони «закиплять», коли одне з іншим не зростатиметься. До речі, я не один раз чув від Гончарова про те, що вбитих перезакопували. І у справі перевертнів згодом багатьох не знайшли. Незважаючи на те, що мені точно були відомі місця поховання деяких із них, трупів там не виявилося. Якщо те, що я чув від Гончарова, правда, і тіла справді мінялися, тоді експертиза родича того, кого не знайшли у справі перевертнів, з тілом, яке лежить у морзі як тіло Гії, могла б бути доречною. Якщо це зійдеться, усе розкриється само собою».
«Отже, Гончаров знає, що пишуть у кабінеті, знає, що за Гією стежать, має своїх людей в УКП, стежить за УКП з не встановленими слідством особами і бачить, що відбувається далі: немає тіла, і перезакопує так, щоб тіло знайшли.
Про оточення Гонгадзе Гончаров казав якось, що вони готові одне одного за гроші поховати і що вони навіть не здогадуються, як він (Гончаров) усе продумав. Він стверджував, що оточення Гонгадзе планувало, щоб його вивезли з країни, що з ним так і домовилися. А коли він виїде, збиралися зчинити галас, що Гонгадзе зник - саме зник», - розповів Ю. Нестеров.
Про оточення Гонгадзе Гончаров казав якось, що вони готові одне одного за гроші поховати і що вони навіть не здогадуються, як він (Гончаров) усе продумав. Він стверджував, що оточення Гонгадзе планувало, щоб його вивезли з країни, що з ним так і домовилися. А коли він виїде, збиралися зчинити галас, що Гонгадзе зник - саме зник», - розповів Ю. Нестеров.
Докладніше читайте у свіжому випуску «Дзеркала тижня. Україна» у статті Олександри Примаченко «Альтернативні свідчення».