У Верховній Раді в черговий раз збираються "врегулювати" інтернет-ЗМІ

Верховна Рада нинішнього скликання зібралася, нарешті, завершити справу, розпочату депутатами попередніх скликань: відокремити "справжні" Інтернет-ЗМІ від "несправжніх".

Верховна Рада має намір у грудні прийняти законопроект про медіа-сервіси, який, зокрема, повинен юридично визначити, чи відносяться інтернет-портали до засобів масової інформації.

Про це повідомив заступник голови Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв під час форуму National Media Talk, передає Укрінформ.

"Ми працюємо над новим законопроєктом. Ми хочемо зробити його настільки верифікованим, наскільки це можливо. Це має бути документ, максимально близький до медіа-кодексу. Ми створили робочу групу - там медіаюристи, представники індустрії та міністерства, депутати. Я сподіваюся, що всередині листопада ми зможемо винести на публічне обговорення перший драфт (законопроєкту), і якщо ми всі прийдемо до консенсусу, то у грудні можна буде провести голосування (у Верховній Раді - ред.) у першому читанні, щоб знову, пройшовши цикл обговорення, отримати вже остаточний законопроєкт", - зазначив Потураєв.

За його словами, цей законопроєкт про те, що на сьогодні "представляє собою український медіаринок".

Водночас Потураєв уточнив, що цей документ "має родинний зв'язок" із напрацюваннями комітету зі свободи слова питань інформаційної політики, який у попередньому скликанні парламенту очолювала Вікторія Сюмар (нині депутат із фракції "Європейська солідарність"), а також у ньому будуть "наробки" Миколи Княжицького, в якого є "дуже якісний законопроєкт про прозорість власності та фінансування". За словами Потураєва, положення цього проєкту будуть імплементовані в новий законопроєкт про медіа-сервіси.

Також на уточнюючі запитання кореспондента Укрінформу, яку саме регуляцію онлайн-медіа передбачатиме цей проєкт закону, Потураєв відповів: "Регуляція має бути проста: ми маємо чітко знати, що це медіа, а це - ні. Тобто цей законопроєкт визначить, чи є онлайн-медіа ЗМІ і якими саме. А що стосується контент-контролю, - звичайно, він має бути, бо інакше ми будемо постійно програвати".

Окрім того, цей законопроєкт, за словами депутата, відповідно, передбачатиме й розширення повноважень Національної ради з питань телебачення і радіомовлення.

"Якщо ми створюємо єдиного медіарегулятора, який буде опікуватись усіма медіа, то звичайно, що повноваження Нацради розширюються. Наприклад, зараз вони не регулюють інтернет", - уточнив Потураєв.

Наприкінці грудня 2017 року голова Комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформаційної політики Вікторія Сюмар зареєструвала у парламенті законопроєкт "Про внесення змін до Закону України "Про телебачення і радіомовлення" №7397, спрямований на імплементацію норм європейського законодавства у національне законодавство "шляхом забезпечення реалізації права на свободу вираження поглядів і на отримання різнобічної, достовірної та оперативної аудіовізуальної інформації, плюралізму та вільного поширення такої інформації, на захист прав споживачів аудіовізуальних медіа-сервісів".

На початку лютого 2019 року законопроєкт було включено до порядку денного десятої сесії парламенту.

20 лютого кілька громадських та індустріальних організацій закликали уряд створити при Держкомтелерадіо спеціальну робочу групу для підготовки законопроєкту про аудіовізуальні послуги.

Згодом, у березні, Сюмар повідомила про намір перереєструвати законопроєкт про аудіовізуальні послуги та спрогнозувала, що парламент ухвалить його до завершення роботи Верховної Ради восьмого скликання. Проте депутат так і не внесла до парламенту новий законопроєкт.

Спроби "врегулювати" Інтернет робляться вже багато років, однак те, що пропонувалося, нагадувало, швидше, не регуляцію, а спробу встановити контроль над Інтернет-виданнями. Ще в 2007 році тодішній голова комітету ВР з питань свободи слова Андрій Шевченко зауважив, що необхідність реєстрації Інтернет-видань як ЗМІ існує, але за умови абсолютної добровільності цієї процедури. В іншому випадку держава поставить перед собою непосильне і невдячне завдання контролю над усім спектром Інтернет-простору, що недоцільно і межує зі спробами введення цензури в Інтернеті. Чи вдасться новим депутатам створити закон, який збереже правильний баланс, невідомо.