Підтримати
Глобальні потрясіння насуваються, оскільки колишній лідер США Дональд Трамп посилює свої шанси на наступних президентських виборах у Штатах. Україна та її європейські союзники повинні почати розглядати перспективу того, що до кінця наступного року на них можуть чекати США, які більше не будуть інвестувати у протистояння російській агресії. Також варто почати готуватися до можливого геополітичного землетрусу в самій Європі, пише Bloomberg.
В Іспанії, де 23 липня відбудуться національні вибори, та й по всьому континенту, зростає популярність ультраправих політичних сил.
Прем'єр-міністр Італії Джорджа Мелоні, чия партія бере своє коріння з Італійського громадського руху, який, своєю чергою, виріс на залишках фашизму Муссоліні, не перебільшувала, коли заявила минулого тижня на мітингу ультраправих в Іспанії: “Час патріотів настав".
Ідеологічний "союзник" Мелоні, партія “Голос” (Vox), вже є третьою за величиною силою в Національній асамблеї Іспанії і разом з правоцентристською Народною партією (PP) керує кількома великими іспанськими містами. Вона може отримати владу в коаліційному уряді наступного тижня, незважаючи на передвиборчий маніфест, який закликає до скасування законів про насильство над жінками, а також рішуче заперечення партією зміни клімату — в країні, яка бореться з історичною посухою та екстремальною спекою, або, можливо, саме завдяки цьому маніфесту.
Європейські ультраправі вже давно процвітають, розпалюючи ненависть до імміграції та ісламу. Тепер вони також живляться гнівом і обуренням виборців, які вважають, що уряди вимагають від них занадто великих жертв у боротьбі зі зміною клімату.
Демагогія стала більш привабливою під час кризи вартості життя, спричиненої нерівномірним відновленням після пандемії та війною Росії проти України. Ультраправі також виграють від загальної дезорієнтації, спричиненої швидкими соціальними трансформаціями.
Як наслідок, почали відбуватися немислимі речі: партія "Альтернатива для Німеччини" за результатами опитувань обігнала правлячу Соціал-демократичну партію і стала другою за популярністю партією в Німеччині. В Австрії пропутінська Партія свободи (FPÖ), яку свого часу очолював колишній нацист, за рік до виборів набирає 28%, що вище, ніж у її правоцентристських і лівоцентристських суперників.
В Угорщині прем'єр-міністр Віктор Орбан і його партія "Фідес", схоже, почуваються непогано після переконливої перемоги на виборах минулого року. У Польщі керівна партія "Право і справедливість" продовжує розпалювати антисемітські настрої в польському шовінізмі, намагаючись перемогти на виборах, що відбудуться восени цього року.
У Греції партія "Спартанці", створена за кілька тижнів до нещодавніх виборів і підтримана корифеями вже неіснуючої неонацистської партії "Золотий світанок", несподівано отримала 4,7% голосів. Проросійська партія "Грецьке рішення" набрала 4,5% - цього достатньо, щоб потрапити до національного парламенту. У вересні Словаччину може очолити Роберт Фіцо — проросійський демагог з репутацією прихильника теорій змови про Джорджа Сороса.
Нормалізація згубних упереджень є прямим наслідком підйому ультраправих у Європі. Минулого місяця міністр економіки Фінляндії Вільгельм Юнніла був змушений піти у відставку після того, як стало відомо, що він жартував про Гітлера на неонацистському заході і закликав до масових абортів в Африці для боротьби зі зміною клімату.
Тим часом Ріікка Пурра - лідер ультраправої партії Фінляндії та міністр фінансів країни, залишається на своїй посаді навіть після того, як його викрили як ймовірного автора таких коментарів в Інтернеті, на кшталт: "Комусь хочеться плюнути на жебраків і побити дітей сьогодні в Гельсінкі?".
Можна продовжувати сподіватися, що політична відповідальність, яка приходить з високою посадою, зменшить частину отрути ультраправих. Але історія свідчить, що політичний прагматизм чи етичні принципи мають мало шансів проти широкої радикалізації, яка спостерігається сьогодні. Востаннє, коли значна частина Європи схилилася на бік ультраправих - у 1930-х роках, найбільше виграли від цього крайні расисти.
Нацисти процвітали частково тому, що їм симпатизували або з ними співпрацювали партії і режими майже в кожній країні континенту. Така фігура, як глава Кремля Владімір Путін, може почуватися в більшій безпеці лише тоді, коли його активні та потенційні союзники в Європі набирають сили.
На цьому похмурому тлі іспанські вибори є тестом на здоров'я демократії, не кажучи вже про здоровий глузд виборців.
Інфляція в Іспанії знизилася швидше, ніж у будь-якій країні єврозони. ВВП зростає вищими темпами, ніж у США, Німеччині та Франції. Зайнятість знаходиться на найвищому рівні з 2007 року. А Іспанія незабаром стане першою великою європейською країною, яка вироблятиме понад 50% електроенергії з відновлюваних джерел.
Вибори, які, тим не менш, можуть привести Vox до влади, не лише загрожують кожному з цих досягнень. Це також поставить під загрозу, серед інших проектів, амбітний новий зелений курс Євросоюзу; цього року Іспанія очолює головування в Раді ЄС на ротаційній основі.
У довгостроковій перспективі ризикують прийти ще більші лиха. Це може здатися кліше - називати Іспанію, як і під час громадянської війни в 1930-х роках, вирішальним полем битви за демократію. Але саме так воно і виглядає - принаймні поки що, до того, як передвиборча кампанія Трампа справді розпочнеться.
На тлі падіння рейтингу чинного президента США Джо Байдена шанси колишнього американського лідера Дональда Трампа повернутися до Овального кабінету виглядають вельми реалістичними. Навіть численні судові справи, в яких Трамп є головним фігурантом, не зменшують його підтримки в середовищі ультраправих прихильників. Із якими розкладами Сполучені Штати входять у передвиборчий марафон, — читайте в статті експосла України в США Олега Шамшура «Фактор Трампа: чи має шанс експрезидент США перемогти Байдена?».
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google