У нинішнього керівництва України немає чіткого розуміння цінностей та цілей нації – Atlantic Council

15 грудня прокуратура пред'явила звинувачення ексдепутатці, журналісті та політичній активістці Тетяні Чорновол в умисному вбивстві. Багато розцінюють висунуті проти неї звинувачення як спробу передати до суду всі протестний рух на Майдані та підірвати довіру до зусиль України, спрямованих на те, щоб позбутися від багатовікового панування Росії, пише Адріан Каратницький для Atlantic Council.

У грудні 2013 року Черновол мало не загинула після побиття головорізами, пов'язаними з режимом колишнього президента України Віктора Януковича. Зараз її звинувачують. Найтяжчим епізодом, серед тих, що інкримінують колишньому депутату, стало вбивство людини під час підпалу офісу "Партії регіонів" в лютому 2014 року. Під час пожежі від отруєння продуктами горіння загинув Володимир Захаров, 1948 року народження, який намагався врятувати від вогню партійні сервери.

"Справа Чорновол" є політично вибухонебезпечною, оскільки свідчить про намір адміністрації Зеленського ставитися до всіх партій, які брали участь в Революції Гідності у 2013-2014 роках, однаково. Ця еквівалентність ігнорує різкі відмінності між двома протиборчими сторонами протистояння. З одного боку, цей протестний рух, що бореться за демократію, європейську інтеграцію та основні свободи людини. Проти них стояли сили, що захищають корумпований режим і вчиняють, в тому числі вбивства, проти цивільного населення.

Генеральна прокурорка України Ірина Венедиктова офіційно заявила, що всі "злочини", здійснені під час протестів на Майдані, а також під час весні в Донбасі 2014 року, будуть розслідуватися. Справа Чорновол - лише одна зі справ, порушених проти громадських активістів. У список також включено розслідування відносно проукраїнських активістів в Одесі, які брали участь у вуличних боях з проросійськими силами в той час, коли Кремль мобілізовував п'яту колону в Україні в рамках кампанії по дестабілізації, яка була спрямована на сприяння вторгнення та окупації значної частини країни.

Неймовірно, що підхід Венедиктової і її прокуратура схожі на Едмунда Рендольфа, першого генерального прокурора США, який почав справу проти Алєксандра Гамільтона або Пола Ревіра за позаправове застосування сили під час американської революції, або Семюеля Адамса за переслідування лояльних йому людей.

Особистість тих, хто стоїть за переслідуванням Чорновіл, також викликає значну тривогу, відзначає автор. Справа очолює Держбюро розслідувань, заступником директора якого раніше був провідний юрист, який захищав Януковича від звинувачень у державній зраді.

Чорновол вільно визнає, що 18 лютого 2014 року його очолила захоплення штаб-квартири тодішньої керівної "Партії регіонів" в Києві. Вона стверджує, що це був акт самооборони протестуючих. Мета полягала в тому, щоб відвернути служби безпеки від інших місць, де нападали на учасників протесту.

На відеозаписах з подій того дня видно, як в центрі штурму комплексу штабу "Партії регіонів" перебуває Чорновол. Схоже, Чорновол закликає до підпалів, але її наміри неоднозначні, бо на відеозаписах видно, як протестуючі спалюють літературу "Партії Регіонів" у будівлі. Крім того, на відео також видно, як працівники, що отримали допомогу від колег Чорновіл, виходять з палаючого приміщення, нагадує автор.

Хоча немає ніяких доказів того, що зняті на відео люди під командуванням Чорновіл кидали пляшки із запальною сумішшю в штаб, цей підпал в кінцевому підсумку привів до загибелі одного співробітника "Партії регіонів". Потерпілий не вийшов з будівлі разом зі своїми колегами. Замість цього він, як повідомляється, повернувся до свого кабінету, щоб забрати відеозапису нападу.

Очевидно, що ніхто не повинен бути вище закону, підкреслює автор. Однак закон часто визнає контекст. Атмосфера крайнього державного насильства під час пожежі, включаючи вбивство протестуючих на Майдані в центрі Києва, є критичним контекстом. Тому є вагомі підстави для інтерпретації поняття громадянської самооборони. В таких обставинах є широкі можливості для прокурорського і слідчого розсуду.

Що стосується конкретних звинувачень на адресу Чорновол, то очевидно, що учасники протесту, почали штурм штабу, не прагнули вбивати тих, хто знаходився в будівлі, а просто намагалися відвернути сили безпеки від інших місць проведення акцій протесту. Чорновіл також стверджує, що штурм штаб-квартири "Партії регіонів" був актом самооборони, необхідним для зриву роботи офісу, який, як вважають, координував і фінансував тих, хто бив і вбивав протестуючих на Майдані.

Протестний рух разом з подальшим волонтерським рухом, який захищав Україну від спроби Кремля захопити контроль над цілими українськими регіонами, є одними з найбільш значущих подій в новітній історії України. Вони підтвердили здатність українського народу захищати свої права і суверенітет. Зараз ці рухи піддаються нападкам, оскільки у нинішнього керівництва України немає чіткого розуміння цінностей і цілей нації.

У своєму широко обговорюваному новорічному зверненні до нації 2020 року президент Зеленський закликав до національної єдності, незалежно від того, чи є хтось націоналістом чи проросійським, лібералом чи "червоним". Цей аргумент поверхнево привабливий, але насправді сучасна, демократична і суверенна Україна не може сподіватися на виживання, прийнявши такі полярні протилежності. Замість цього Україна потребує бачення, напрямку і спільної мети, що вкорінені в її європейському виборі та української ідентичності. Саме це проявилося на Майдані під час драматичних подій зими 2013-14 років.

Тому звинувачення проти Чорновол - це набагато більше, ніж одиночна справа, порушену проти окремого лідера протесту. Це переслідування ставить під загрозу майбутнє України, створюючи відчуття морального еквівалента між тими, хто бореться за тендітну демократію і незалежність своєї країни, і силами, які підтримують авторитарне насильство, корупцію і домінування Росії. Іншими словами, вона ризикує піддати судовому переслідуванню саму Україну.