У Києві розпочався установчий саміт Кримської платформи

У Києві розпочався інавгураційний саміт платформи по деокупації Криму - Кримська платформа - участь в якому підтвердили 46 країн і міжнародних організацій. Президент України Володимир Зеленський заявив, що Україна робитиме все можливе, щоб повернути Крим, і щоб півострів разом з Україною став частиною Європи.

"Україна буде робити все для повернення Криму і щоб він став частиною Європи... Наодинці Україна ніколи не зможе повернути Крим, необхідні дієві кроки партнерів для повернення півострова... Деоккупація Криму - це кінцева мета роботи Кримської платформи, синергія наших зусиль повинна змусити Росію сісти за стіл переговорів, щоб повернути півострів Україні", - сказав президент Володимир Зеленський у понеділок.

Коментар оглядача відділу міжнародної політики ZN.UA Володимира Кравченка щодо рівня представництва на саміті:

Мета Кримської платформи - повернути питання окупованого півострова в міжнародний порядок денний і посилити політичний та санкційний тиск на Росію. Тож не дивно, що Москва, яка намагається домогтися міжнародної легітимізації російського статусу Криму, прагнула дискредитувати ініціативу Києва і зірвати запланований саміт.

В одних країнах російська розвідка і дипломатія докладали зусиль до того, щоб не допустити участі представників цих держав в саміті. Для досягнення своїх цілей росіяни використовували шантаж, підкуп, дезінформацію. При цьому, в інформаційному просторі Кремль прагнув створити картинку, що Кримську платформу підтримують виключно традиційні симпатики України з Центральної та Східної Європи - Польща, Литва, Латвія, Естонія, а саміт пройде в мінімалістському форматі.

Офіційні представники Кремля оцінювали Кримську платформу «як недружній щодо Росії крок, як пряме посягання на її територіальну цілісність». А напередодні саміту кілька одіозних російських експертів звернулися до «колег і всіх жителів країн світу»: саміт Кримської платформи - це провокаційний захід, який може привести до конфлікту в Чорноморсько-Азовському регіоні.

В результаті зусиль росіяни досягли певних успіхів: на саміті відсутні представники країн Африки, а також Південної та Латинської Америки. При цьому у Києва була надія, що три-чотири країни Центральної Африки братимуть участь в саміті. Однак росіяни зробили все, щоб ці країни відмовилися від напрямку своїх представників до Києва. Але причина того, що ці регіони не представлені на саміті, полягає не тільки в російському тиску, але також і в тому, що Україна раніше мало звертала уваги на країни Африки та Південної Америки.

Азію ж представляє тільки Японія. Однак Токіо делегував право представляти країну на саміті своєму послу в Києві. Подібна позиція японського уряду викликала розчарування в українців. У Києві, де уважно відстежують зусилля Токіо по поверненню Північних територій і відзначають позицію Японії в «Великій сімці» щодо Росії, сподівалися, що Країну сонця, що сходить, на саміті представлятиме міністр закордонних справ.

Через небажання дратувати Москву знизила рівень представництва й Анкара: Туреччина відправила до Києва міністра закордонних справ. Але ж під час візиту Зеленського в Стамбул Ердоган висловила готовність взяти участь в саміті. Однак на рішення Ердогана, схоже, вплинув не тільки російський фактор, але також і те, що країни «Великої сімки» не були представлені президентами, ні прем'єрами.

Прикра історія з Канадою, яку на саміті представляє посол в Україні.

Спочатку очікувалося, що до Києва приїде прем'єр-міністр Трюдо. Однак на початку серпня в країні оголосили дострокові парламентські вибори. І відповідно до канадських правил, які передбачають, що під час виборчої кампанії не відбуваються закордонні візити, члени уряду Канади не могли представляти країну на саміті. Щоб вийти із ситуації, українська сторона запропонувала канадцям відправити до Києва спікера парламенту. Спочатку той погодився, але пізніше відмовився з приватних причин.

Історія виявилася неприємною і для Оттави, і для Києва. В результаті, Канаду представляє посол. При цьому канадці запевняють, що зниження рівня представництва - це не помста за відгук Україні свого підпису за багатосторонню заяву, ініційовану Канадою в Раді з прав людини ООН: просто так склалися обставини й такі виборчі правила.

А ось ігнорування канцлером Німеччини Меркель Кримської платформи викликає обурення. Адже вона була з прощальним візитом у Києві за день до початку саміту і демонстративно не залишилася для участі в ньому, делегувавши право представляти Німеччину міністру енергетики. Звичайно ж, причина цього рішення - Росія. Але це рішення канцлера - негідне як великої держави, так і великого європейського політика. Адже якби канцлер залишилася на саміті, це не тільки додало б політичну вагу ініціативи Києва, а й, швидше за все, призвело б до того, що в саміті взяв участь і президент Франції Макрон.

США ж в останню хвилину підняли рівень свого представництва з міністра транспорту Піта Буттіджеджа до міністра енергетики Дженніфер Гренголм, яка має значно більшу політичну вагу. І це рішення глави Білого дому більш ніж влаштовує Київ, тим більше, що питання енергетики займають, що в українсько-американських відносинах значне місце.

Первісне рішення Байдена відправити на саміт міністра транспорту викликало в української сторони відверте розчарування. Але в Києві постаралися зробити хорошу міну. Чиновники в один голос говорили про те, що Буттіджедж приїжджає в якості представника президента США і Байден розглядає його в якості кандидата від демократів на президентських виборах, а віцепрезидент Камала Харріс займається тільки внутрішньополітичними питаннями.

У ці пояснення вірилося насилу, оскільки Харріс 22-25 серпня повинна була відправитися з візитом з Сінгапур і В'єтнам, що США віддані «вільному і відкритому Індо-Тихоокеанському регіону» і мають намір закріпити свою присутність в регіоні. На цьому тлі рішення Білого дому відправити до Києва міністра транспорту зовсім не свідчило про підтримку Сполученими Штатами України та Кримської платформи. Це був болючий удар по престижу організовуваного в Києву форуму, який зіграв на руку російській пропаганді.

Звичайно, увага міжнародної спільноти до установчого саміту зокрема і до проблеми деокупацію Криму в цілому була б більш пильною, якби були присутні в Києві лідери «великої сімки». А сама Кримська платформа виглядала б більш глобальною ініціативою, якби участь брали країни Азії, Африки та Південної Америки.

І все ж, попри протидію Росії, в цілому саміт виявився досить масовим заходом: участь в ньому взяло, крім України, 46 країни. Що ж стосується рівня представництва, то він був досить високим: 13 глав держав і урядів, два спікери парламенту, 18 міністрів, глави або заступники чотирьох міжнародних організацій, один держсекретар МЗС, а також вісім послів. При цьому треба пам'ятати, що хоча рівень представництва важливий з точки зору піар-ефекту акції, з юридичної точки зору не принципово, хто буде представляти державу і поставить свій підпис під Кримською декларацією.

Як українські чиновники, так і іноземні дипломати в розмові з ZN.UA відзначали, що за всі роки незалежності України це найбільший міжнародний захід, що проводиться в нашій країні. А участь в міжнародному форумі такої великої кількості лідерів держав забезпечувало увагу з боку світових мас-медіа, що давало Києву можливість підняти тему окупації Криму на сторінках ЗМІ і, попри афганську катастрофу, привернути увагу міжнародної громадськості до цієї теми. І це - один з головних результатів саміту.

Що ж стосується майбутньої Кримської платформи, то малоймовірно, що в найближчому майбутньому Україна організує ще один подібний саміт, попри заяви українських чиновників, що вони хотіли б проводити його щорічно. На початку серпня перший заступник міністра закордонних справ України Еміне Джапарова визнала, що «такого ресурсу, такого рівня і масштабу заходу робити щорічно важко». Швидше за все, форуми Кримської платформи будуть проводити вже в рамках ООН.