Підтримати
Тріщина у відносинах між Україною та Грузією стає дедалі ширше й глибше.
Ще одна ознака цього прикрого явища — заява грузинського уряду.
Тбілісі, нагадавши про солідарність Грузії з Україною й дорікнувши нашій країні за «вчинки, що суперечать духу дружби», заради «нормалізації відносин» зажадав від Києва видати «злочинців, які нині обіймають високі посади в українській владі». Зокрема йдеться про радника генпрокурора України Зураба Адеїшвілі та радника начальника ГУР Георгія Лорткіпанідзе. (Останнього чомусь назвали заступником глави спецслужби, якої в Україні немає, — Служби контррозвідки.)
За президентської каденції Міхеїла Саакашвілі Адеїшвілі був генпрокурором і міністром юстиції Грузії, а Лорткіпанідзе — заступником міністра внутрішніх справ. Після приходу до влади «Грузинської мрії» на батьківщині їх засудили до різних строків ув'язнення. Лорткіпанідзе інкримінують те, що він 2021 року допоміг Саакашвілі нелегально потрапити до Грузії. Адеїшвілі ж заочно засудили за кількома обвинуваченнями, зокрема у справі про банкрутство банку «Карту», що належить засновникові «Грузинської мрії», сірому кардиналові грузинської політики Бідзіні Іванішвілі.
Приводом для демаршу грузинської сторони стала присутність Адеїшвілі у складі української делегації на парламентських слуханнях у Німеччині, а також його поїздка до Брюсселя. Зрештою глава грузинського зовнішньополітичного відомства Ілія Дарчіашвілі висловив протест послам ФРН і ЄС через візит Адеїшвілі до Європи у складі української делегації. А прем’єр-міністр Грузії Іраклій Кобахідзе назвав візит радника українського генпрокурора до Брюсселя «нападом на європейські цінності».
Київ не забарився з відповіддю.
Голова парламентської фракції пропрезидентської партії «Слуга народу» Давид Арахамія написав у Телеграм-каналі, що «прокремлівська влада Грузії висуває якісь вимоги щодо видачі наших громадян для «нормалізації відносин». Він додав, що для справжньої нормалізації відносин Грузія має випустити з в’язниці та повернути українського громадянина Саакашвілі, зупинити пряме авіасполучення з РФ і припинити допомагати Росії уникати санкцій.
«Заяви грузинського уряду спричиняють роздратування й не зміцнюють двосторонніх зв’язків. І хоча це ще не прірва в наших відносинах, але дистанція між країнами збільшується. А цього не хочуть наші народи, які симпатизують один одному», — сказала в коментарі ZN.UA співголова групи з міжпарламентських зв’язків із Грузією Іванна Климпуш-Цинцадзе. Депутатка також зазначила, що для Тбілісі участь колишніх грузинських чиновників у складі українських делегацій — реальний привід для публічного невдоволення, яке має глибші причини.
Значною мірою україно-грузинські відносини погіршуються тому, що в умовах російсько-української війни в Києві бачать світ у чорно-білих тонах, відкидаючи відтінки сірого й нюанси, а в Тбілісі використовують калейдоскоп. Грузинська влада намагається балансувати між Києвом і Москвою, Заходом і Росією. На її позицію впливають і страх перед новим російським вторгненням, і підозри, що Україна заграє з грузинською опозицією з далекосяжними намірами.
«Грузинська влада з недовірою ставиться до України, оскільки вважає, що Київ підтримує опозицію. Насправді це не відповідає дійсності. Просто колишні чиновники часів президентства Саакашвілі опинилися в Україні, де обійняли високі державні посади. Але бачачи це, Тбілісі підозрює Київ у спробах змістити нинішню грузинську владу», — сказав у коментарі ZN.UA виконавчий директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.
Грузинська влада нервово реагує ще й тому, що в Грузії цієї осені відбудуться парламентські вибори. «Можливо, заяви з вимогою видати Адеїшвілі й Лорткіпанідзе — це ще й наслідок виборчої стратегії. Український чинник давно став елементом внутрішньої політики Грузії, що своєю чергою негативно позначається на двосторонніх відносинах», — зазначила Іванна Климпуш-Цинцадзе.
У «Грузинської мрії» непогані перспективи виграти парламентські вибори 2024 року. Цьому сприяє й економічне зростання в країні, й роз’єднаність опозиції. «Грузинська опозиція може прийти до влади лише на тлі успіхів України на фронті», — спрогнозував у розмові із ZN.UA Ігор Семиволос. А погіршення україно-грузинських відносин у Тбілісі пояснюватимуть чинником Саакашвілі, особистістю Арахамії, спробами України втягти Грузію у війну з Росією.
Утім, і політика Києва стосовно Тбілісі є імпульсивною й емоційною, часто не враховує специфіки грузинської ситуації. Відмова грузинського уряду запровадити санкції проти Росії призвела до того, що навесні 2022 року з Грузії відкликали українського посла, хоча щодо інших країн такого заходу не вживали. А оскільки грузинська влада не мала наміру звільняти або відправляти на лікування ув’язненого українського громадянина Міхеїла Саакашвілі, то за рішенням Зеленського посол Грузії змушений був покинути Україну.
Тим часом грузинська влада боїться повторення російсько-грузинської війни 2008 року й намагається всидіти на двох стільцях. У Тбілісі не забувають про погрозу, яку озвучив заступник голови Ради безпеки РФ Дмітрій Мєдвєдєв: «Знову ведуться розмови про можливе прийняття Грузії до НАТО. Нам не потрібно повторення історії-2008. Ми, як і раніше, готові вирішувати проблеми за столом переговорів у дусі Статуту ООН. Та якщо в нашої стурбованості виникнуть реальні обриси, ми не зволікатимемо».
Тому, хоча грузинський уряд і підтримує Київ під час голосувань у міжнародних організаціях і надає гуманітарну допомогу, проте Тбілісі дає підстави для звинувачень у проросійській політиці. Адже Грузія не приєднується до санкцій проти Росії, а її уряд удався до відновлення прямого авіасполучення. Новий прем’єр Іраклій Кобахідзе повторив, що Грузія продовжить у відносинах із РФ прагматичну політику, «метою якої є збереження миру в нашій країні».
Хоча Тбілісі й декларує намір домогтися членства в ЄС, Грузія економічно залежить від Росії. «Прагматична політика» грузинської влади призвела до того, що між країнами не просто збільшився товарообіг: Тбілісі почали звинувачувати в тому, що він потурає ввезенню до РФ продукції, що перебуває під західними санкціями. Грузинська влада спростовує такі звинувачення. Торік вона навіть заборонила реекспорт до Росії автомобілів, імпортованих із США та ЄС.
Те, що Грузія набула статусу кандидата на вступ до Євросоюзу, змушує грузинський уряд дотримуватися в торгівлі з Росією певних правил. Однак навіть зближення з ЄС не означає зближення з Україною: теперішній грузинській владі значно простіше порозумітися з Угорщиною Віктора Орбана чи Словаччиною Роберта Фіцо. Як зазначає Ігор Семиволос, «грузинський уряд і далі балансуватиме, враховуючи й позицію свого населення, доброзичливо налаштованого щодо України, й політику стосовно ЄС, США та РФ».
Отже, охолодження у відносинах Києва та Тбілісі триватиме доти, доки в Грузії не зміниться влада, а Росія не зазнає поразки під час російсько-української війни.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google