Про те, яким може бути новий закон про вибори до парламенту, пише Сергій Рахманін у свіжому номері «Дзеркала тижня. Україна».
Як зазначає автор, робоча група вже погодила питання про обов'язковий кворум: засідання виборчої комісії буде правомочним, якщо на ньому присутні не менше половини її членів.
Попередньо узгоджено ще три істотні норми. По-перше, помилка в відомостях, подаваних кандидатом, не буде приводом для його зняття з реєстрації. По-друге, повторне попередження, яке виносить ЦВК кандидатові, не означатиме автоматичного зняття з пробігу. (Досі ці норми були ефективною зброєю боротьби з неугодними політиками.) По-третє, від процесу внесення змін до списків виборців у день голосування буде відсторонено виборчкоми, це здійснюватиметься тільки шляхом судових рішень.
Крім того, ухвалено рішення про урівняння прав спостерігачів від політичних партій та громадських організацій.
У той же час, принципово не вирішено ключового питання - про модель майбутніх виборів. За словами більшості експертів, з високим ступенем можливості в новий виборчий статут буде закладено змішану модель - 50% майбутніх парламентаріїв пройдуть у ВР через горнило мажоритарних виборів, ще 50% - через сито партійних списків. Яким буде «фільтр» -
3 чи 4%, обговорюється. Такі речі завжди є предметом інтенсивних політичних торгів. Чи братимуть участь у перегонах партійні блоки, не дебатується - ліцензію на участь у святах волевиявлення почнуть видавати виключно партіям.
«Не до кінця зрозуміле питання з суб'єктами висування кандидатів. Спочатку передбачалося, що цим правом будуть наділятися тільки партії. Але тепер, начебто, влада погодилася й на самовисування. Їй це навіть вигідніше - частина заздалегідь, тишком-нишком «підгодованих» висуванців у свідомості виборців не буде асоціюватися з ПР. Але остаточно питання не закрите, відзначає автор статті », - пише автор.
Незрозуміло, чи буде дозволено кандидатам одночасно висуватися і в одномандатному окрузі, і за партійним списком. На місцевих виборах це вирішувалося. Але противники такої схеми посилаються на давнє рішення Конституційного суду, який заборонив таке, дай Боже пам’яті, у році 98-му. Знавці вважають це рішення преюдиційним, тобто обов’язковим для будь-яких виборів народних депутатів.
Є ще одна спірна норма. Передбачається, що всі закордонні виборчі дільниці включатимуться до складу одного «мажоритарного» округу, який умовно «пропишуть» за адресою Міністерства закордонних справ. З погляду організації процесу, хід зрозумілий. З правового - не зовсім. Річ у тому, що віднині округи «нарізатимуть», виходячи з приблизного числа виборців, а не відштовхуючись від кількості виборчих дільниць. Але округ МЗС явно стоятиме осібно. За найскромнішими прикидками, за межами Батьківщини - двісті тисяч виборців, більше, ніж у будь-якому іншому, так би мовити, «споконвічному». З юридичного погляду - непорядок. Та й незрозуміло, як кандидати, висунуті в цьому «віртуальному» окрузі вестимуть агітацію і зустрічатимуться з виборцями.
Імовірно, остаточного вигляду законопроект набуде до кінця травня. Після чого він буде внесений до парламенту від імені президента.
«Яким буде закон у цілому, як і раніше не ясно», - резюмує автор.
Докладніше читайте в матеріалі Сергія Рахманіна «Ложка меду в старих міхах?» У свіжому номері «Дзеркала тижня. Україна».