Рішення про поновлення Пасенюка в статусі судді КСУ приймали судді з конфліктом інтересів – Трепак

Склад Вищого адміністративного суду України, який ухвалив рішення про поновлення Олександра Пасенюка на посаді судді Конституційного суду, за законом не міг цього робити, оскільки до нього входили судді, у яких був конфлікт інтересів.

Про це у своїй статті для DT.UA пише екс-перший заступник голови Служби безпеки України Віктор Трепак. Автор вказує, що відповідно до ст. 27 КАСУ, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи, і йому дають відвід, якщо він, зокрема, прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи, а також за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді".

При наявності зазначених підстав суддя, як вказує Трепак, зобов'язаний заявити самовідвід. За цими ж підставами йому може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у справі (ст. 30 КАСУ).

"Постанову ВАСУ від 24 квітня 2017 р. від імені України ухвалили судді О.Калашнікова, Л.Черпіцька, Л.Гончар, А.Єрьомін і О.Донець. Конфлікт інтересів у цій справі вбачається щонайменше в трьох з них - Л.Гончар, О.Калашнікової та Л.Черпіцької", - зазначає автор.

За словами Трепака, згадані судді "прийшли" до ВАСУ при головуванні Пасенюка, в період з 2004 по 2011 роки. В якості голови ВАСУ Пасенюк був причетний до формування складу ВАСУ, "ініціюючи їх перехід до ВАСУ, підписуючи подання та інші документи, необхідні для обрання суддями ВАСУ".

"Обіймаючи найвищу адміністративну посаду у ВАСУ, Пасенюк видавав розпорядчі акти стосовно суддів ВАСУ, що стосувалися складу палат і колегій, відпусток і відряджень суддів, їх преміювання, нагороджень та накладення на них стягнень, мав стосунок до розподілу справ між суддями, вирішував питання щодо забезпечення їх квартирами тощо", - підкреслює автор.

Екс-перший заступник голови СБУ вказує, що з названої п'ятірки суддів у період головування у ВАСУ Пасенюка були обрані і працювали під його керівництвом Л. Гончар (обрана суддею ВАСУ у 2005 р.), О. Калашникова (обрана суддею ВАСУ в 2010 р.), і Л.Черпіцька (Шкляр) (обрана суддею ВАСУ в 2007 р.).

На думку автора, дані судді знаходилися від Пасенюка в певній залежності: як під час претендования на посаду судді ВАСУ, так і під час роботи на цій посаді. Їхня доля в значній мірі залежала від волі і ставлення до них Пасенюка.

"Видається, що за таких обставин ці судді мали взяти самовідвід у справі Пасенюка. Однак вони цього не зробили і, наскільки відомо, навіть не звернутися за відповідним роз'ясненням до НАЗК, що необхідно було зробити в разі виникнення сумнівів щодо наявності в них конфлікту інтересів. Таким чином, уже одним цим фактом поставлено під сумнів обґрунтованість і законність рішення у справі Пасенюка", - підсумовує Трепак.

Він також вказує на те, що за неповідомлення особою в установлених законом випадках і порядку про наявність у нього реального конфлікту інтересів, а також вчинення дій або прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів встановлену адміністративна відповідальність (ст. 1727 КУпАП).

Крім цього, постанова судового рішення суддею, який за законом не міг брати участь у розгляді справи, також може бути оцінена через призму ст. 375 КК, що передбачає відповідальність за прийняття завідомо неправосудного рішення

Порушення правил самовідводу також є однією з підстав дисциплінарної відповідальності судді, питання про яку вирішує Вища рада правосуддя.

Детальніше про специфіку прийняття та наслідки рішення ВАСУ про поновлення Олександра Пасенюка в статусі судді КС читайте у статті Віктора Трепака "Чому не тоне Пасенюк? Історія судді, незамінного для чотирьох президентів" у тижневику"Дзеркало тижня. Україна".