Нарізаючи райони і об'єднуючи громади, держава дуже швидко вирішила поламати вертикаль соціального захисту населення та захисту прав дітей, але не забезпечила альтернативу у вигляді реально функціонуючої Національної соціальної сервісної служби. Новостворені громади в свою чергу не змогли швидко налагодити роботу, зазначає політолог Олександра Дем'яненко.
Соціальна сервісна служба створена рішенням Кабміну в кінці 2020 року. Її завдання - реалізація державної політики в соціальній сфері, здійснення контролю над дотриманням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки та дотриманням прав дітей.
Пропозицій від Мінсоц в Кабміні чекали всю осінь. Але, так і не дочекавшись, уряд прийняв постанову №1345, якою чисельність працівників РДА скорочується з 49 тисяч до 17,5 тисячі, з яких в управліннях соціального захисту на сьогоднішній день працюють 16,5 тисячі осіб.
Тепер Мінсоцполітики вимагає всіх їх залишити, оскільки не встигає або не дуже хоче створювати Соціальну сервісну службу. Хоча норми кількості соцпрацівників на певну кількість населення затверджені ще два роки тому.
«На сьогоднішній день ця структура не працює. Тільки на кінець нинішнього року передбачається утворення територіальних органів Нацсоцслужби на регіональному та субрегіональному рівнях - обласних і районних підрозділів. Але це - цілий рік. А люди потребують якісного соціального захисту і соцпослуг щодня », - зазначає автор.
У громад теж багато труднощів з організацією роботи щодо соціального захисту населення та захисту прав дітей. На це є ряд причин - і фінансових, і кадрових.
Якщо раніше ця робота фінансувалася з районних бюджетів, то тепер - з місцевих. Держава ж відмовилася фінансувати повноваження громад в сфері соцзахисту, віддавши 60% податку з доходів фізичних осіб на місця.
Гостро стоять і питання кадрів, наявних далеко не в кожній громаді, адже соціальний працівник, як і працівник служби - не статист. Виконання всього обсягу завдань людиною без відповідної освіти чи досвіду навряд чи дасть результат.
Ще одна проблема в тому, що не всі глави громад зрозуміли складність питання і важливість його вирішення. Адже соціальний захист і захист прав дітей - це не просто надання допомоги, але і превентивні заходи.
«І в цій дилемі крайніми залишилися саме споживачі послуг - малозабезпечені сім'ї, діти-сироти, люди з інвалідністю та інші вразливі категорії населення», - резюмує автор.
Відсутність єдиного центру реформи, головотяпство Мінсоцполітики та новостворених громад зробили багато соціальних послуг недоступними для тих українців, які найбільше потребують них. Детальніше читайте в статті Олександри Дем'яненка «Як децентралізація вдарила по людях» в ZN.UA.