У пояснювальній записці до документа зазначено, що в чинній на сьогодні редакції статті 149 КК, в яку внесені зміни, не виділяється окремо відповідальність батьків та опікунів за вербування, переміщення, переховування або передачу малолітніх дітей з метою експлуатації.
Крім того, документом передбачено кримінальну відповідальність не тільки за вербування, переміщення, переховування, передачу або одержання людини шляхом викрадення, обману і шантажу, але й отримання згоди від жертви на експлуатацію за допомогою використання її "уразливого стану".
Також, згідно із пояснювальною запискою до документа, окремі положення ст. 149 КК визначення поняття "торгівля людьми" не відповідають положенням Конвенції ООН проти національної організованої злочинності. Ці ж положення не відповідають протоколом до зазначеної конвенції про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми.
Разом з тим у нинішній редакції статті немає чіткого визначення поняття "торгівля людьми". Це ускладнює застосування статті 149 КК на практиці, а кримінальна відповідальність за злочини, передбачені нею, не узгоджується з міжнародним законодавством
У Глобальному індексі рабства Україна займає 49-у сходинку в рейтингу країн, де процвітає сучасне рабствласництво. За даними організації, в Україні 286 тисяч осіб проживають в рабських умовах, або 6,41 на 1000 осіб. Серед країн Європи та Центральної Азії перше місце займає Туркменістан, Білорусь - на другому місці. Україна опинилася на восьмому, а Росія - на 11. Згідно з даними таблиці по регіонах світу, абсолютна кількість жертв цього явища в Україні становить 301 тисячу. При цьому наголошується, що реакція уряду на ситуацію є середньою по всіх досліджуваних країнах.