Політика щодо історії має мало спільного з реальними історичними дослідженнями - Rzeczpospolita

Суперечка з Польщі з Ізраїлем показала, наскільки важлива для держави її політика щодо історії. Спосіб оцінки давніх подій певною мірою впливає на зовнішню політику, безпеку і економіку. Тому потрібно наполягати на власному наративі, щоб не дозволити формувати це поле іншим.

Про це на сторінках Rzeczpospolita пише директор з питань стратегії Warsaw Enterprise Institute Анджей Талага.

Він переконаний, що в сторичній політиці важливо не лише те, як країна сама хоче, щоб її сприймали, а й те, як історію трактують інші країни, зокрема ті, які для Польщі мають велике стратегічне значення. Такими Талага називає Німеччину, Україну і Росію. При цьому, він зауважує, що погляди всіх трьох країн останім часом суперечать польському наративу. При цьому, автор підкреслює, що Україна і Німеччина не прагнуть вступати в економічну війну з Польщею. Їм потрібно створити такий внутрішній погляд на історію, який би був політично корисним.

В Німеччині десятиліттями історічна політика зводилася до тези: "В часи правління нацистів були також німці, які їм опиралися. А відновлена німецька держава дистанціюється від Гітлера, продовжуючи демократичну роботу, фундамент якої закладений на крові антигітлерівських опозиціонерів". Польський експерт помітив зміну цього наративу після об'єднання Німеччини. Тепер Берлін говорить про те, що німці були дійсно винні в початку Другої світової війни і її кошмарних злочинах. Однак, у них були спільники. Та й самі німці стали жертвами конфлікту. Цей наратив не вимагає визнання, що союзники були "катами німецького народу", але прагне визначення, що і німці були жертвами нацистів. В цю нову концепцію, на думку Талаги, вписується теза про "польські концтабори" і масову участь східних європейців у організації Голокосту.

В Росії з початку правління Володимира Путіна історична політика тримається на двох стовпах. Перший з них - "святість" визвольної праці Червоної армії. Нацисти були злом у чистому вигляді, яке побороли радянські солдати. І ставити під сумнів чи обговорювати це заборонено. Другий же стовп націлений більше на внутрішніх глядачів. Він стверджує винятковість Росії і її велич як наступника російської імперської традиції: царської і радянської.

Україна раніше намагалася збудувати історичний наратив на основі Голодомору в 1932-1933 роках, але це їй не вдалося. Зараз вона опирається на міфологію боротьби за незалежність. В неї, зокрема, входить Небесна сотня з Майдану. Але також в український пантеон героїв увійшли вояки УПА, які не подобаються Польщі. Україна визнає, що вони, можливо, і скоїли певні злочини. Але, перш за все, українські повстанці героїчно билися на захисті українського народу.

"Історична політика - це оповідь про минуле, яка будує єдність країни стосовно інших країн. Такий наратив повинен бути коротким, виразним, цілісним і послідовним, щоб легко вкарбувався в свідомість суспільства. Так він буде ефективним. Потрібно будувати його, нажаль, в конфронтації до інших і навіть дружніх країн, кожна з яких має свою історичну політику, яка може впливати на наші інтереси", - пише Талага.

"Історична політика має мало спільного з науковим дослідженням історії. Її завдання полягає не в пошуках причин і наслідків подій чи встановленні правди, а в створенні інструментів для політичної боротьби і формуванню позиції країни щодо інших", - додадє він.

В роботі над такою історичною політикою не можна вдаватися до очевидної брехні. Натомість, потрібно лише підкорити історію поточним інтересам. На думку автора, Польща повинна розуміти це і наполягати на тому, що її "історія" краща, щоб не поступатися в цій боротьбі наративів сусідам. А ключем ефективної історичної політики він називає послідовність і наполегливість.

Раніше Міністерство закордонних справ України також висловило глибоку стурбованість у зв'язку із схваленням польським парламентом законопроекту про заборону заяв про причетність поляків до злочинів нацистів, а також заперечеть вини українців у Волинській трагедії, яку в Польщі називають "геноцидом". Українське зовнішньополітичне відомство закликало офіційну Варшаву до продовження конструктивного діалогу щодо чутливих для обох країн історичних питань.

Нагадаємо, що 26 січня Сейм Польщі підтримав у третьому читанні пакет законів про внесення змін до законодавства про Інститут національної пам'яті. Один із законопроектів, запропонований правопопулістською партією "Кукіз'15", спрямований на заборону "бандерівської ідеології".