В основі розвитку країн європейської цивілізації - інтенсивний потік взаємозалежних технічних і соціальних інновацій. Їх симбіоз лежить в основі нового способу життя, іменованого постіндустріальним суспільством. Його лідери здібні, креативні, активні люди, для яких свобода вибору, свобода конкуренції є життєвою необхідністю, умовою їх успішної самореалізації.
Про це пише в своїй статті для DT.UA відомий український вчений-економіст Олександр Пасхавер.
На його думку, чверть сторіччя незалежності, вільних контактів із світом сприяли створенню спільноти таких людей в Україні.
"До них приєдналися носії європейських цінностей буквально всіх верств українського суспільства. І цих людей Майдан вивів на авансцену української історії. Цінності й інтереси постіндустріального класу протилежні цінностям та інтересам шукачів корупційної монопольної ренти. Поки що постіндустріальна спільнота в меншості, але в меншості пасіонарній. Загальні тенденції технічного та соціального розвитку світу неухильно збільшують склад і значущість цієї спільноти", - йдеться в статті.
Як пише Пасхавер, до початку революції постіндустріальне українське співтовариство не створило політичних інструментів боротьби за владу.
"Від того, наскільки швидко і ефективно це буде зроблено, залежить швидкість і повнота перемоги (завершення) революції", - вважає економіст.
Як пише економіст, в Україні загострення основного соціального конфлікту неминуче по мірі прояву непримиренних протиріч сторін.
"Все тільки починається. Компроміси для такого роду революцій означають перемир'я, але не мир", - йдеться в статті.
На думку економіста, типовий революційний процес включає в себе наступні стадії:
- повалення старого режиму;
- влада поміркованих;
- влада радикалів;
- період ослаблення і завершення революції.
"Оскільки революційний клас не встигає сформувати свої політичні інструменти, постреволюційну владу починають здійснювати бійці старого політикуму. Спочатку - помірковані. Все цілком типово. Помірковані - ліберально налаштовані члени старого політикуму, які прийняли революцію. Хочуть, спираючись на ентузіазм і тимчасову єдність переможців, реалізувати ліберальну програму відновлення країни", - пише Пасхавер.
"Переможці не схильні враховувати обставин. Драматична криза невідповідності політики та очікувань. Радикали -прагматичні. У боротьбі за електорат легко адаптують свою програму й (незалежно від програми) реальну політику. Вони з готовністю беруться швидко вирішити проблеми, яких швидко вирішити неможливо. Схильні до насильства, порушення прав власності. Не почуваються обмеженими законами економіки, що викликає економічні кризи та інші соціальні ексцеси", - пояснює економіст.
Далі, за словами Пасхавера, на тлі втоми населення відбувається повільне згасання народної енергії.
"Варіанти влади різноманітні, комбінуються і різняться від революції до революції. "Термідор" - влада нових багатіїв, цинічного породження революції, диктатура, реставрація, яку виганяють революційні спалахи меншої енергетики… У кожному разі формується новий соціальний баланс, стійкість якого означає завершення революції. Революційний процес від початку до завершення революції за несприятливих обставин може тривати з перервами відносної стабільності десятки років", - йдеться в статті.
"Якщо революційний постіндустріальний клас усвідомлює, що він запізнюється зі своєю політизацією й не створює тим самим для поміркованої влади продуктивну опозицію, яка б могла успішно завершити ліберальні реформи й революцію загалом, то крім політики він буде інтенсивно готуватися до управління державою, чітко усвідомлюючи, яка важлива ця професія. Вместе с тем, он прискорить створення своїх ідейних партій та висування своїх національних лідерів, харизматичних і водночас розважливих", - пише Пасхавер.
Нагадаємо, екс-директор Національного інституту стратегічних досліджень при президенті україни Андрій Єрмолаєв заявляє, що пострадянський український проект себе вичерпав - насамперед тому, що так і не став республіканським.
Детальніше про владу олігархів в Україні читайте у статті Олександра Пасхавера "Море хвилюється" у свіжому випуску тижневика "Дзеркало тижня. Україна".