Знаючі Юрія Віталійовича люди розповідають, що прагнення "потрапити в Америку" стало справжнім пунктиком Луценко. Він неймовірно заздрив Авакову, володареві не одного офіційного запрошення відвідати Штати, і ненавидів "американського улюбленця Ситника. Але спроби генпрокурора зустрітися з якимось високопоставленим представником США були безуспішні. І навіть посол Йованович прийшла знайомитися з генпрокурором лише через кілька місяців після свого прибуття в Україну, налагодивши до того зв'язки вже з багатьма іншими українськими віпами, що, як кажуть, не на жарт обурило голову ГПУ.
Про це у своїй статті для DT.UA пише Тетяна Силіна. За її словами, з Йованович у Луценка не склалися стосунки з першої зустрічі, і їх взаємна антипатія теж зіграла певну роль у подальшій професійній долі посла.
"Йованович все сильніше дратувала своєю критикою і "політичним інжинірингом", як її дії розцінювали на Банковій. І коли було вирішено вплести незручного посла в реконструйовану схему вже не просто "переведення стрілок трамповского гніву" на демократів, а відвертою покупкою прихильності глави Білого дому викладенням компромату на його суперника Байдена, Луценко з неприхованим задоволенням кинувся виконувати команду "фас".
За свідченням джерел DT.UA останньою краплею, що переповнила чашу терезів не на користь Йованович, стало її спілкування з командою новообраного президента, на якій вона нібито дала зрозуміти, що Сполученим Штатам не хотілося б бачити в оточенні президента і, тим більше, на будь-яких державних постах, ні Ігоря Коломойського, ні Андрія Богдана, ні Юрія Луценка. Джерела стверджують, що після цього Луценко зателефонував своєму новому "другові Руді", і посла Йованович терміново викликали до Вашингтона, де незабаром було оголошено про завершення її роботи в Україні. А Джуліані нині публічно розповідає, що посол надавала недостовірну інформацію владі України, протидіяла політиці президента Трампа і взагалі була "на тій (тобто демократичній. - Т. З.) стороні".
Детальніше про закулісну дипломатію між США та Україною читайте в статті Тетяни Силіної "У позі Зю" в тижневику "Дзеркало тижня. Україна".