Одноосібне управління країною під час війни може спокушати президента-переможця продовжувати правити в ручному режимі – експерт

Досвід одноосібного управління країною під час воєнного стану може спокушати президента-переможця продовжувати управляти державою в ручному режимі. Таку думку висловив керівник Центру конституційної демократії Університету Індіани Девід Вільямс в інтерв’ю Інні Ведерніковій «Головне — пам’ятати, за що ви воюєте».

«Зараз Зеленський — герой номер один у всьому світі. Але проблема полягає в тому, що він — лише фронтмен, за яким стоїть офіс, що й виробляє державні рішення. Фактично витісняючи з системи державного управління Кабмін і парламент. І ми про це говорили рік тому»,  — каже Вільямс.

За його словами, це не лише українська проблема, і вона має ще одну грань — штучну недоторканність влади. 

«Якщо ви критикуєте уряд і владу під час війни, то вас завжди звинувачують у тому, що ви працюєте на ворога. Особливо небезпечно критикувати популярних президентів, які ще не перемогли у війні, але вже сприймаються як переможці. Але ж ви розумієте, що головна небезпека полягає зовсім у іншому: такий негласний договір із владою, коли медіа й суспільство не критикують владу і делегують президентові та його офісу право формувати державну політику фактично на власний розсуд, поступово зробить Україну подібною до Росії. Бо не критикувати президента — це і є «русскій мир». Тоді ви воюєте за інший прапор, а не за принципово іншу систему», — пояснює конституціоналіст.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Подальша деокупація України і забезпечення ЗСУ: Зеленський провів засідання Ставки

Якщо ж влада дуже захопиться процесом і перестане чути свій народ, то українці мають уже перевірений інструмент, зазначає Вільямс: «Уже двічі українці виходили на Майдан, щоб запобігти гіршому сценарію розвитку країни. Вам це вдалося, але ви не змінили систему фундаментально. США теж це проходили. Під час двох війн у нашій історії, коли ми воювали й помирали за цінності, а не інтереси. Перша — це війна за незалежність (яку в нас зазвичай називають Revolutionary War — революційна війна), друга — громадянська. Ми були у схожій ситуації, тому що ці війни велися за певні ідеали й сенси. Але після військової перемоги постало питання, як військову звитягу конвертувати у втілення цих сенсів, за які стільки людей поклали життя».

Експерт підкреслює, що немає простої відповіді, як це зробити, але наводить приклад влади США, якій двічі вдалося конвертувати військові перемоги в засадничі конституційні зміни: «Невдовзі після перемоги у війні за незалежність ми розробили й ратифікували нашу Конституцію, перемогу в Громадянській війні було закріплено у фундаментальних поправках до неї (тринадцятій, чотирнадцятій та п’ятнадцятій), що скасували рабство, визнали вчорашніх рабів громадянами США та наділили їх політичними правами».