Про це пише Андрій Алексєєв у своїй статті для ZN.UA.
«Як мінімум двоє з трьох співголів ради (від органів виконавчої влади цю посаду обіймає віце-прем’єр-міністр - міністр соціальної політики Сергій Тігіпко) прямо або опосередковано представляють інтереси однієї групи людей (якщо згадати, як часто з прізвищем Фірташа пов’язуються дві інші - Льовочкін і Хорошковський)», - відзначає автор матеріалу.
Згідно з чинною Генеральною угодою про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2010-2012 роки, влада, бізнес і профспілки домовилися забезпечити на вказаний період середньорічне зростання середньомісячної реальної заробітної плати на рівні не нижче, ніж ріст реального ВВП.
«З урахуванням цієї обставини наближення часу закінчення дії Генеральної угоди (31 грудня 2012 року) є критично важливим як для «великих», так і для «маленьких» українців. На кону - умови оплати праці десятків мільйонів працівників, умови їхньої праці і принципи соціального захисту, які будуть визначені в новій генеральній угоді. Тож покликаний бути системним діалог ризикує виявитися монополізованим однією групою осіб, які прагнуть через Тристоронню раду нав’язати Україні свої правила гри на багато років уперед, а також, чого не можна виключати, використовувати її для «віджиму» всього українського бізнесу. Насамперед у тих галузях, де пан Фірташ має свої інтереси», - йдеться у публікації.
Докладніше читайте в матеріалі Андрія Алексєєва «Роботодавець всієї Україні?» у свіжому номері «Дзеркала тижня. Україна».