Сьогодні розгорнутий активний владний пошук мобілізації "свого" електорату і дезорганізації конкурентного. І в цих умовах ставка робиться на політичні штампи, з допомогою яких в новітній історії України вже неодноразово вдавалося досягати потрібного результату. На цей раз до електоральних важелів, здається, як і в 2004 р., додається не тільки адмінресурс, але й знову гра на больових точках суспільства. Мовна політика вкотре в цинічному виборчому тренді.
Про це у своїй статті для DT.UA пише Марина Ставнійчук, голова правління Громадського об'єднання "За демократію через право", член Венеційської комісії від України (2009–2013). За її словами, мова, що є інструментом національної ідентичності, явищем консолідації та інтеграції, що за визначенням має сприяти об'єднанню людей, навпаки, використовується для поділу і провокування конфлікту.
"Мовне питання (яке, згідно з соціологічними дослідженнями, ніколи не входило у число домінуючих, перебуваючи для людей десь у другій десятці проблем) під гаслом необхідності "захищати мову" нині штучно виводиться на топові електоральні позиції. У суспільстві нині немає запиту на цей нав'язливо-агресивний "захист"", -підкреслює експерт.
Детальніше про питання захисту мови у новій виборчій кампанії читайте в статті Марини Ставнійчук "Мова про вибори. Або мова під вибори?" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".