США під керівництвом президента Дональда Трампа втратили довіру в Європі, але прем'єр-міністр Італії Джорджа Мелоні залишається з Америкою. Мелоні робить все, що в її силах, аби зберегти нестабільні трансатлантичні відносини. Вона чинила опір пропозиціям вжити заходів у відповідь на торговельні погрози Трампа й закликала США та Європу поглибити зв'язки. Також Італія пообіцяла приєднатися до “Ради миру” Трампа — хоча й лише як спостерігач, пише WSJ.
Мелоні знає, що йде проти панівного настрою в Європі. Погрози Трампа захопити Гренландію стали кульмінацією року, протягом якого Білий дім звинувачував європейські демократії у зраді західної цивілізації, висловлював підтримку ультраправим партіям, завдавав удару по економіці країн Європи митами й тиснув на Україну, щоб вона прийняла мирний план, сприятливий для Росії.
Італійська лідерка стверджує, що Європа не має іншого вибору, окрім як підтримувати союз із США. Яка альтернатива, запитала вона журналістів у січні з натяком на роздратування.
“Чи повинні ми вийти з НАТО? Чи повинні ми закрити американські бази? Чи повинні ми розірвати торговельні відносини? Чи повинні ми штурмувати McDonald's?”, — заявила тоді Мелоні.
Італійські чиновники визнають складність завдання підтримувати трансатлантичні зв'язки. Італійський бізнес страждає від мит Трампа проти Європи. Наприкінці минулого року Рим був змушений відчайдушно лобіювати Білий дім, щоб той не запровадив 107% мита на італійську пасту — крок, який принизив би Мелоні після її спроб налагодження дружніх відносин з адміністрацією Трампа.
Минулого місяця президент США викликав обурення в Італії та Європі, коли применшив військовий внесок союзників по НАТО в Афганістані. Мелоні сказала, що була вражена його словами, додавши: “Дружба вимагає поваги”.
“Вона грає в ризиковану гру з точки зору громадської думки. Італійці вважають Трампа загрозою. Якщо вони побачать, що він завдає шкоди італійській економіці або європейській безпеці та стабільності, вони можуть звинуватити Мелоні”, — каже засновник компанії з проведення опитувань громадської думки YouTrend Лоренцо Прельяско.
За прихильністю Мелоні до альянсу стоїть розрахунок, що Італія не може собі дозволити розрив. Економіка країни, яка ледь зростає, потребує експортного ринку США і чутлива до торговельних воєн. Бюджет Італії може дозволити собі вищі витрати на оборону в межах НАТО, але матиме труднощі, якщо Європа буде змушена замінити військовий захист з боку США.
Деякі європейські столиці вважають, що ідеологічна спорідненість Мелоні з Трампом також є визначальним фактором. 49-річна Мелоні очолює праву партію “Брати Італії”, чиї жорсткі погляди на імміграцію, закон і порядок перетинаються з поглядами MAGA-руху Трампа.
Білий дім, який неодноразово принижував Європу та її лідерів, ставиться до Мелоні як до винятку, “спорідненої душі”. Але ідеологічна спорідненість має свої межі. Опитування показують, що Трамп дуже непопулярний в Італії, як і в більшості країн Європи, і є фігурою, яка викликає розбіжності навіть серед правих виборців Мелоні. Прем'єрка Італії намагається підкреслити, що не завжди погоджується з Трампом і коли вона не згодна, то каже йому про це прямо.
Низка спостерігачів у Римі вважають, що Мелоні втратила будь-які ілюзії стосовно відновлення безпроблемних відносин із США, і її взаємодія з Трампом стала прагматичною, а не обумовленою переконаннями.
“Моє враження таке, що Мелоні намагається залишити канал відкритим, але вона відмовилася від ідеї побудови осі з Трампом. Вона зрозуміла, що він абсолютно ненадійний”, — каже італійський сенатор-центрист Карло Календа.
Проте, коли нещодавно німецький канцлер Фрідріх Мерц заявив на Мюнхенській конференції з безпеки, що Європа не погоджується з культурною війною MAGA і трансатлантичний альянс повинен базуватися на холодних інтересах, а не на цінностях, які вже не є спільними, Мелоні висловила йому докір.
“Це політичні міркування. Натомість ми маємо працювати над більшою інтеграцією між Європою та Сполученими Штатами”, — сказала вона журналістам.
Мелоні перебувала в Азії, коли Данія, Франція та інші європейські союзники розгорнули військових у Гренландії, офіційно для проведення навчань НАТО, але також і для того, щоб підвищити потенційні витрати для США, якщо Трамп застосує силу для захоплення острова. Трамп погрожував митами європейським країнам, які виступили проти його намірів отримати контроль над Гренландією. Мелоні зателефонувала Трампу з Сеула і сказала йому, що все це було непорозумінням.
“Я думаю, повідомлення, яке надійшло з Європи, було нечітким. Ризик полягає в тому, що ініціативи деяких європейських країн можуть бути інтерпретовані як антиамериканські. Однак такого наміру не було”, — сказала вона журналістам того дня, зазначивши, що США мали рацію, висловлюючи побоювання через вплив Росії та Китаю в Арктиці, а європейські союзники просто хотіли допомогти.
Лідери країн Північної Європи вважають, що Трамп відступив у питанні Гренландії завдяки їхній твердій позиції проти погроз, а також через ситуацію на фінансових ринках. Деякі з них побоюються, що він зрештою відновить погрози щодо Гренландії. Мелоні, однак, вважає, що її кампанія з деескалації конфлікту була критично важливою.
Цього тижня вона стикається з черговим делікатним завданням. У четвер, 19 лютого, Трамп має провести перше засідання “Ради миру”, створеної в межах його мирного плану для Гази, але яка, за його словами, може замінити Організацію Об'єднаних Націй.
Наразі до ініціативи приєдналися лише декілька демократичних країн. Мелоні ввічливо відмовилася стати повноправним членом “Ради миру”, посилаючись на юридичні проблеми, пов'язані з Конституцією Італії. Але згодом Мелоні заявила, що США запросили Італію приєднатися у ролі спостерігача, і вона підтримала цю ідею.
Прем'єрка Італії ще не вирішила, чи брати участь у засіданні “Ради миру” Трампа у Вашингтоні особисто, або ж відправити туди когось із підлеглих, чекаючи, щоб побачити, які ще європейські лідери можуть поїхати.
Через рік після мюнхенської промови Джей Ді Венса з критикою на адресу Європи, що прозвучала як сигнал хаосу, цього року держсекретар США Марко Рубіо пояснив світу, яким може бути новий порядок. У Мюнхені прозвучала нова формула: інтерес, підкріплений спроможністю. Чи означає це повернення до політики сили — і яке місце в цій конструкції відведено Україні? Олексій Іжак у статті “Мюнхен-2026: правила для світу, заснованого на силі” аналізував сигнали Вашингтона й відповіді Європи.
