Маринович: Завдання західної дипломатії — віддати Україну Росії так, щоб і «вовк був ситий, і вівці цілі»

Поділитися
Відродження Радянського Союзу в новій іпостасі таки лякає Європу, а тому головне завдання західної дипломатії — віддати Україну Росії так, щоб і «вовк був ситий, і вівці цілі». Про це проректор Українського католицького університету Мирослав Маринович пише у своїй статті для «Дзеркала тижня».

Відродження Радянського Союзу в новій іпостасі таки лякає Європу, а тому головне завдання західної дипломатії — віддати Україну Росії так, щоб і «вовк був ситий, і вівці цілі». Про це проректор Українського католицького університету Мирослав Маринович пише у своїй статті для «Дзеркала тижня».

«Ось чому формула «Україна у світі» сьогодні логічно перейшла у формулу «Україна поміж двома світами», - вважає автор.

На думку М.Мариновича, брати відповідальність «за продажну, корумповану й непрофесійну політичну еліту України виявилося для Європи too much». «Значно легше було віддати цей головний біль Росії, яка має чотирьохсотлітній досвід загнуздування української стихії», - додав він.

Автор вважає, що Європі треба не віддавати Україну Росії як причину свого «головного болю», а усвідомити «межову» природу України, яка закономірно поєднує в собі структури обох цивілізаційних типів, а тому не може належати цілковито жодному з них. «У цьому сенсі Україна потребує з боку Європи margins of appreciation — визнання, що її неоковирність є наслідком унікальності її цивілізаційного завдання, а ще — готовності сприяти реалізації цього завдання шляхом спільно продуманих програм», - пише М.Маринович.

Що стосується самої України, то, на думку автора, перед усіма регіонами країни стоїть спільне завдання — «домогтися морального очищення». «І йдеться тут не про святість, яка в реальному житті таки не сумісна з логікою влади. Йдеться про припинення злоякісного переродження владних структур у структури морального розбещення та гріха, а також про встановлення запобіжних механізмів, які вчасно виявлятимуть і знешкоджуватимуть таке переродження в майбутньому. Отоді й проявляться чисті лінії згаданих політичних культур. Тоді й можна буде говорити про партнерство їхніх представників в облаштуванні спільної колиски — України. У цьому випадку регіональні відмінності з фатуму нашої землі перетворилися б у її багатство, бо кожній особливості знайшлося б якесь місце у загальнодержавній спеціалізації», - вважає проректор Українського католицького університету.

Детальніше читайте у свіжому номері «Дзеркала тижня» у статті Мирослава Мариновича «Україна у світі чи Україна поміж двох світів?».

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі