Якщо хочете зрозуміти, що турбує лідера Китаю Сі Цзіньпіна, подивіться, що Пекін наказує видаляти інтернет-цензорам. Директиви про цензуру краще розкривають страхи та прагнення Комуністичної партії Китаю, ніж будь-який офіційний документ, стверджує народжена в Гонконзі письменниця Лю Їлін у своїй новій книзі. Лю розповідає історію країни, що швидко змінюється, через призму wangmin — китайських "інтернет-громадян", для яких веб став не розвагою, а паралельним громадянським простором, пише Bloomberg.
Музика зупинилася
У перші роки можливості здавалися безмежними. Гей-поліцейський із закритого північного приморського села знайшов спільноту онлайн, а потім створив найбільший у світі ЛГБТК-додаток для знайомств — публічно зробив камінг-аут і вийшов на біржу Nasdaq. Створювачі цифрового журналу Feminist Voices організовували вірусні протести на мікроблогінговому сайті Weibo, які змусили владу змінювати політику на місцевому та національному рівнях. Хіп-хоп виконавець із Ченду знайшов свій голос і глобальну аудиторію. Вигорілі технологічні працівники мобілізувалися на платформі для кодування GitHub, щоб повстати проти графіка "996" (робота з 9 ранку до 9 вечора шість днів на тиждень).
Але потім музика зупинилася. "Зрештою, ми всі були трохи наївними", — сказала Лю у коментарі Bloomberg, додавши, що доступ до технологій не призвів автоматично до більших демократичних свобод, як пророкували на той час.
Ранні обіцянки інтернету скисають
Протягом приблизно двох десятиліть інтернет-користувачі продовжували "танцювати", навіть коли уряд посилював контроль. Поліцейський, що став підприємцем, втратив свою компанію внаслідок технологічних репресій і змін у регуляторному середовищі. Feminist Voices — роки діалогів, текстів і спільноти — було стерто з інтернету; його засновниця покинула країну. Хіп-хоп санітизували в ім'я просування "позитивної енергії". Репер повернувся до рідного міста, нарікаючи на онлайн-екосистему, яка винагороджує націоналістичний шум замість майстерності. Тим часом "інволюція" у технологічному секторі лише посилилася зі зростанням штучного інтелекту.
Китай не єдиний, хто спостерігає, як ранні обіцянки інтернету скисають. Цифрові надії Арабської весни були швидко розчавлені. У США Кремнієва долина зосередила владу в кількох платформах, а її лідери тепер відкрито залицяються до президента Дональда Трампа. На X (раніше Twitter) нелібералістський націоналізм заглушає нюанси — знайома картина для тих, хто спостерігав за Weibo.
Нове покоління націоналістів
Але, як зазначає Лю, китайські націоналістичні інтернет-користувачі — це не пережитки маоїзму. Багато хто з них виріс у багатшій, сильнішій країні; їхня формуюча пам'ять — це слава Олімпіади 2008 року, а не голод. І паніка навколо TikTok теж змінила ціль. Після років попереджень про вплив Пекіна деякі американці тепер хвилюються, що зміна власника не припинить маніпуляцій, а просто змінить їх місце.
Желе на стіні
Дехто каже, що Білл Клінтон помилявся, коли жартував, що Китаю буде так само важко контролювати інтернет, як "прибити желе до стіни". Письменниця спростовує цей зручний наратив. Навіть під найскладнішими системами, створеними для придушення дисидентства, люди продовжують винаходити шляхи обходу. Активізм децентралізується. Мова мутує. Хештеги камуфлюються.
Лю згадує, як технології змінили сучасний Китай. Але її головне занепокоєння — що буде далі. Вона сказала Bloomberg, що боїться, що ШІ послужить прискорювачем для подальшої централізації влади та нерівності як у Китаї, так і в США. Навіть якщо уряди не можуть співпрацювати для вирішення ризиків ШІ, вона бачить простір для більшого обміну між групами громадянського суспільства, дослідниками і навіть вчителями. Боротьба з загрозами згори починається з організації знизу.
Її послання американським політикам просте: перестаньте розглядати Китай як моноліт і перестаньте використовувати 1,4 мільярда людей як екран, на який американці проєктують свої власні страхи, бажання та заздрість.
"Підземний вогонь" дисидентства
Рухи в китайському інтернеті крихкі та ефемерні. Але вони все ще несуть те, що Лю, цитуючи засновницю Feminist Voices, називає "підземним вогнем": повільне, вперте тепло дисидентства, яке виживає в жартах, кодових словах і цифрових спільнотах, чекаючи слушного моменту, щоб спалахнути.
Урок не в тому, що авторитарна цензура перемагає. Урок у тому, що креативність зберігається, і люди завжди знаходять нові способи використовувати технології, замість того щоб бути використаними ними.
Те, що регулятори прагнуть стерти — фемінізм, робочі заворушення, "lying flat" (відмову від кар'єрних амбіцій) — є справжнішою інвентаризацією вразливості, ніж будь-який п'ятирічний план. Історії, про які розповідає Лю, показують як зростаючу здатність держави звужувати реальність, так і впертість громадян долати ці обмеження.
Питання тепер у тому: чию сторону врешті-решт посилить штучний інтелект?
Нагадаємо, що російський "Роскомнадзор" починає уповільнювати роботу месенджера Telegram в Росії. Часткове обмеження роботи сервісу вже почалося. Це обмеження прокоментував засновник та власник Telegram Павєл Дуров. Він вважає, що Росія повторює досвід Ірану, намагаючись загнати населення в месенджер MAX.
