Карасьов: Влада втрачає зв'язок з суспільством

Парадокс перший бліцкригу влади полягає в тому, що адміністративне посилення влади призвело до її політичного та соціального ослаблення. Замість ліберальної, що захищає, правової стабільності правляча еліта пропонує поліцейську стабільність пресування і придушення, що не підтримується суспільством.

Про це пише Вадим Карасьов у своїй статті для «Дзеркала тижня. Україна».

«Сьогодні стало очевидно, що основні суперечності сконцентровані між корупційною моделлю державності та вимогами ліберального економічного розвитку. Економіка і суспільство хочуть звільнитися від спрута бюрократії, податкового преса, адміністративної зарегульованості, а держава цієї свободи не дає. У результаті тліє конфлікт між моделлю державності та реальним життям людей, які щодня зіштовхуються зі старою, корупційною державною машиною», - зазначає автор.

«Однак влада стає на інший шлях - згортання і обмеження простору свободи. З інституційного погляду, демократії в Україні стало менше, але ментально українці стали ближчими до демократії. Суспільство вже розуміє, що свобода - не ефемерне поняття, яке в ієрархії індивідуальних цінностей стоїть на другорядних позиціях. І в цьому полягає принципове значення першого року правління нової адміністрації: внаслідок її радянсько-ренесансної політики в суспільстві поступово проступають контури реального порядку денного. Такий порядок формує не політтехнологічний, не маніпулятивний, не симуляційний, а реальний суспільний консенсус - вимога від держави антикорупційної, ліберальної, правової політики, демонополізації економіки. Реформи мають бути орієнтовані на виробництво свободи - економічної, соціальної, політичної», - вважає Карасьов.

Як зазначає автор, коаліційна, плюралістична, конкурентна за своїм політичним змістом політична система 2006-2010 років наразі поступається режимові домінуючого гравця, роль якого бере на себе президент. Проте, якщо звернутися до свіду сусідніх Росії та Білорусі, то умовою стабільності та ефективності режимів, там виступає високий рейтинг президента на рівні 60-70%. З українським президентом ситуація набагато складніша. Президентський рейтинг Януковича після одного року коливається в районі 30%, причому з тенденцією до падіння, а не до зростання.

«Задекларована владою п’ятирічка реформ може стати п’ятирічкою соціальної та політичної нестабільності. Перед елітами зараз стоїть завдання утримати ситуацію під контролем, провести реформи згори й не допустити революції знизу. Замість проектування керованої демократії, що несе в собі потенціал нестабільності, необхідна керована реформація, лібералізація згори. Інакше ситуація може вийти з-під контролю, а новий Майдан уже не буде мирним, терпимим до влади та еліт», - йдеться в статті.

Докладніше читайте в статті Вадима Карасьова «2011: POINT OF NO RETURN» у свіжому номері «Дзеркала тижня. Україна».