Історія полку «Скеля» стала великим тестом для суспільства, а не лише для армії

Розслідування видання «Бабель» про 425-й окремий штурмовий полк «Скеля» показало не лише системні проблеми в одному з найвідоміших штурмових підрозділів країни, а й стало тестом для всього українського суспільства, вважає редакторка відділу внутрішньої політики ZN.UA Інна Ведернікова. Про це вона пише у колонці «Туман війни. Як культура замовчування вибиває ґрунт з-під ніг».

Авторка нагадує, що після публікації розслідування, в якому йшлося про загибель щонайменше 26 новобранців у навчальних центрах полку, Державне бюро розслідувань розпочало кримінальне провадження. У той же час журналісти «Бабеля» зіткнулися з публічними погрозами, образами та репутаційними атаками від частини військових і суспільства.

«Мовляв, не чіпайте заслуженого підрозділу, який успішно воює на передовій. Забуваючи про те, що розкриття небезпечних наривів рятує весь організм, а отже, заплющувати очі на таке неприпустимо для демократії», — зазначає Ведернікова.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Автомобіль знімальної групи Sky News розстріляли біля КСП полку "Скеля": продюсер розповів подробиці

На думку журналістки, історія «Скелі» виходить далеко за межі одного військового підрозділу: «Вона — про всі ті проблеми армії й держави, про які роками воліли не говорити».

Особливу авторка вказує на коментар журналістки та військовослужбовиці Лесі Ганжі, яка запропонувала подивитися на «Скелю» не як на збій системи чи злочин окремих командирів, а як на тест для суспільства:

«Давайте без ілюзій: це системна вибудувана робота в підрозділі. І вибудувана вона саме так. Ясно, що це вимушена стратегія, виправдана війною і задачами, які ставляться. Але це взагалі не про комунікації, це тест суспільству на те, чи готове воно, щоб за нього воювали такими методами? І обурення суспільства мені виглядає нещирим. Бо воно готове. Хай воюють. Аби не ми».

Саме це, на думку Ведернікової, є головним питанням, яке поставила перед країною історія «Скелі» — чи готове суспільство дізнатися ціну своєї неучасті у війні?

«Формула "нехай воюють, аби тільки не я... аби тільки не мій..." давно стала не лише приватною людською емоцією, а й негласним суспільним договором, на якому тримається система замовчування», — підкреслює вона.

Журналістка вважає, що культура замовчування більше не обмежується лише владою — суспільство також  втрачає спроможність розуміти свій стан.