«Я вважаю, що найближчим часом Україна не буде знаходитися в ланцюжку подій, що відбуваються у Північній Африці. По-перше, є очікування змін і занижене очікування швидких якісних змін, оскільки ми переживаємо розчарування і занепад. Ми зустріли кризу в умовах реально низьких показників економіки і соціальних стандартів, на відміну, наприклад, від Тунісу, який динамічно розвивається, і щодо зрівноваженого Єгипту. По-друге, очікування змін пов'язано зі зміною влади в 2010 році. І, незважаючи на критичність ситуації і плаваючу соціологію підтримки, я думаю, що ресурс очікувань в Україні зберігається», - заявив Єрмолаєв «Дзеркалу тижня. Україна».
На його думку, тип хвилювань, притаманний у даний час країнам Північної Африки, Україна вже пережила у 2004 році - це «Помаранчева революція».
«В умовах рівноваги, яка була до середини 2000-х років, соціальні бунти були рідкістю. Зараз, коли рівновагу порушено і всі держави переживають свої внутрішні кризи, починаються соціальні хвилювання. У них є одне спільне - низький рівень самоорганізації і бунтарський характер. Політичне підґрунтя при цьому може бути різне - релігійне, ідеологічне, партійне, соціально-економічне. Тому тут емпіричні методи політології не працюють. Навіть якщо ми порівняємо події у Тунісі та Єгипті. Але є загальний тренд: на відміну від потрясінь початку ХХ століття, це не класові конфлікти, а масові. До них залучаються представники різних груп населення, навіть еліти. Політичний порядок з'являється на другому етапі і часто виявляється привнесеним. Чи то ззовні взагалі, чи то ззовні з точки зору місцевого політичного процесу. Хвилювання і бунти, як правило, завершуються обіцянкою чи введенням стандартів, які очікувалися в цьому суспільстві. Тому максимум, чим вони закінчуються, це зміна режиму без зміни системи», - вважає Єрмолаєв.
Детальніше читайте у свіжому номері «Дзеркала тижня. Україна» у статті Алли Котляр «Падіння стіни страху».