Експерти: В Україні існує державна дискримінація російськомовних громадян

В Україні існує дискримінація російськомовних громадян, оскільки державна політика порушує права і свободи російськомовних громадян у тих сферах, в яких регламентує вживання мов. Про це у своїй статті для «Дзеркала тижня» пишуть експерти Київського центру політології та конфліктології Михайло Погребинський, Михайло Білецький, Євген Большов, Денис Кірюхін та Олексій Толпиго.

На їхню думку, ця політика спрямована на ліквідацію російських шкіл (що практично вже досягнуто в Західній і Центральній Україні), на значне зниження частки російської мови в теле-і радіоефірі; робляться спроби обмежити ввезення російськомовної літератури в Україну. З іншого боку, у суб'єктивному ставленні, дискримінація переживається як несправедливість, вчинена по відношенню до особистості.

Як зазначаютьексперти, за даними дослідження, переважна більшість (84,6%) опитаних заявили, що їм не доводилося стикатися з порушенням їх прав та інтересів, пов'язаних з мовою спілкування за останні п'ять років. І лише 13,4% сказали, що їм доводилося досить часто (5,3%) або рідко (8,1%) стикатися з подібним.

Експерти вказують, що переважна більшість (76,4%) з тих, кому доводилося стикатися з порушенням їх прав та інтересів, пов'язаних з мовою спілкування, - російськомовні. При цьому майже 70% - жителі південно-східної України.

Той факт, що дискримінованими вважає себе лише  невеликий відсоток громадян, експерти пояснюють сукупністю кількох чинників. З одного боку, тим, що «суворість законів пом’якшується необов’язковістю їх виконання», і цей фактор, що діяв ще в царській Росії, продовжує діяти і сьогодні на пострадянському просторі. (Приміром, законодавство практично забороняє використання російської мови в судовій сфері, проте фактично судові процеси, як показали наші дослідження, практично завжди і всюди йдуть на мові, зручній учасникам процесу.) З іншого боку, значна частина російськомовних українців або приймає, або навіть схвалює українізацію, вважають експерти.

Вони також упевнені, що при формуванні державної мовної політики посилання на дані перепису 2001 року не цілком коректні, оскільки в ній вимір мовної ситуації було здійснено методично некоректно. Дані будь-якого перепису і трактування його матеріалів не тільки відображають реальність, а й є засобом конструювання цієї реальності, зазначають експерти. За їх словами, в даному випадку це виразилося в тому, що мовна ситуація в переписі вимірювалася єдиним питанням про те, яка мова є рідною для респондента. Так, 67,5% українців назвали своєю рідною мовою українську, 29,6% - російську, інші мови - 2,6%.

«Очевидно, що такий" простий "спосіб мовної ідентифікації повністю відповідає приказці" простота - гірше злодійства "», - відзначають експерти.

При цьому вони процитували професора Миколи Шульгу, який звертає увагу на крайню неоднозначність самого поняття «рідна мова»: «Заповнюючи опитувальний лист перепису, люди мали на увазі, як ми переконалися, абсолютно різні речі. На питання "Як ви вважаєте, що таке рідна мова?" більше третини (34%) опитаних відповіли, що "це мова, на якому я думаю і можу вільно спілкуватися". Майже стільки ж (32%) заявили, що це "мова національності, до якої я належу". Ще 24% респондентів вважають, що рідна мова - "це мова, на якій говорили мої батьки". На думку 8% відповіли, рідною мовою є той, "на якому я кажу найбільш часто".

Очевидно, констатую в зв'язку з цим експерти, що питання про рідну мову вимірює абсолютно різні речі у різних людей, а значить - не вимірює нічого.

Докладніше читайте у статті Михайла Погребинського, Михайла Білецького, Євген Большова, Денис Кірюхіна та Олексій Толпиго «Російська мова в Україні - без емоцій» у свіжому номері «ДТ».