Верховна Рада 30 серпня 233 голосами ухвалила у першому читанні скандальний законопроєкт «Про медіа». Серед іншого, документ пропонує зробити Нацраду з питань телерадіомовлення регулятором для всіх видів медіа. У своїй статті «Законопроєкт «Про медіа»: набір ризиків і можливостей» для ZN.UA медіаюрист Інституту масової інформації Роман Головенко пояснив ризики залежності медіа від регулятора.
«Це конституційний орган, половину членів якого призначає президент, а половину — ВРУ. В умовах пропрезидентської монобільшості регулятор фактично потрапляє під контроль влади. Ця проблема всім зрозуміла, але вирішити її наразі неможливо. Тому що два суб’єкти призначення членів Нацради прописані в Конституції. В умовах воєнного стану вносити зміни до Конституції нереально. Однак для гарантування незалежності й фаховості регулятора варто було б при підготовці законопроєкту до другого читання виписати жорсткіші вимоги до кандидатів у Нацраду та процедуру їхнього призначення», - пише автор.
Однак, як зазначив Головенко, із цим уже стався казус: кілька членів профільного комітету від монобільшості внесли пропозиції до проєкту, які серед іншого пропонують рух у зворотному напрямі — зменшення вимог до кандидатів у Нацраду та нівелювання обов’язковості конкурсної комісії для відбору кандидатів від президента (якому тут залишається явно більше свободи, ніж ВРУ).
І в цьому зв`язку, як пояснив експерт, критиків законопроєкту треба зрозуміти.
Законопроєкт «Про медіа» зареєстрували у Верховній Раді 27 грудня 2019 року. Водночас у травні 2020 року парламент відправив цей проєкт на повторне перше читання.
Законопроєкт має замінити кілька чинних медійних законів.. В ньому пропонується запровадити регуляцію онлайн-ЗМІ, діяльність блогерів та різних вебплатформ, як от Facebook. Також документ передбачає розширення повноважень Нацради з питань телебачення та радіомовлення.
Ухвалення цього закону є однією з вимог для вступу України до ЄС.