Експерт назвав причини неефективності роботи антикорупційних уповноважених в держорганах

У неефективності антикорупційних уповноважених є дві причини: неправильний і непрацюючий механізм організації роботи і відсутність єдиного координаційного центру. Про це в статті для ZN.UA пише експерт з питань антикорупційної політики Андрій Смага.

«Перша - завідомо неправильний і непрацюючий механізм організації роботи антикорупційних уповноважених, а саме: підпорядкування їх керівникам тих організації, де вони повинні працювати. Тобто питання призначення/звільнення уповноваженого, призначення йому різного роду надбавок, премій, відпусток тощо - все це залежить від керівника організації, де працює уповноважений», - пояснює першу причину автор.

Він приходить до висновку, що системна корупція не зможе існувати в органі влади, очолюваному добропорядним і нетерпимим до корупції керівником. Але такі керівники, на жаль, велика рідкість для України.

«Тому антикорупційний уповноважений стає реальною загрозою для будь-якого непорядного керівника. У результаті посади антикорупційних уповноважених роками тримають вакантними або влаштовують на ці посади відданих особисто їм людей», - вважає Смага.

При цьому він уточнює, що, «якщо якимось дивом на цю посаду все ж випадково потрапить «чужий», то в керівника є безліч інструментів для його нейтралізації».

Найбільш показовими були скорочення і/або ліквідація антикорупційних підрозділів у Державній фіскальної службі, Міністерстві палива та енергетики, Міністерстві інфраструктури, Міністерстві фінансів, Міністерстві охорони здоров'я, Міністерстві освіти і науки. Звичайно, протягом згаданих десяти років таких прикладів було ще багато, точну статистику ніхто не веде. При цьому немає жодного прикладу успішного захисту антикорупційного уповноваженого від свавілля керівника.

«Друга причина неефективності антикорупційних уповноважених - відсутність єдиного координаційного центру, який направляв би їх, організаційно і методично підтримував, а в разі потреби і захищав, тобто «прикривав їх спини», - упевнений експерт.

Таким центром спочатку повинен був стати Урядовий уповноважений з питань антикорупційної політики та його апарат (спеціальна посада в секретаріаті Кабінету міністрів України на рівні заступника міністра і окремий структурний підрозділ для забезпечення його діяльності).

«За 2009-2016 роки зазначену посаду займали: з квітня 2009-го по березень 2010-го - Юрій Сухов; з грудня 2010-го по березень 2014 го - Андрій Богдан (так-так, той самий, який згодом очолив адміністрацію президента Зеленського і не з чуток знав про те, що реально відбувається всередині системи державного управління); з березня по вересень 2014-го - Тетяна Черновол. Але в серпні 2016 року посада Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, яка фактично залишалася вакантною більше двох років, була остаточно ліквідована», - пише Смага.

При цьому, за його словами, в цілому зазначені органи практично не здійснювали системної роботи з координації антикорупційних уповноважених.

«Сьогодні керівництво оновленого НАЗК заявляє про нібито активізацію роботи з координації діяльності уповноважених, але реальних кроків не спостерігається», - уточнює експерт.

Смага впевнений, що, перш за все, необхідно докорінно змінити підходи до організації роботи уповноважених.

«Наприклад, ввести уповноважених у штат НАЗК, з наданням йому відповідних повноважень щодо призначення уповноважених в державні органи і установи без узгодження з керівниками останніх. Фінансово це буде надавати мінімальний вплив на бюджет, тому що необхідно буде здійснити фактично перерозподіл витрат, отже, це не проблема», - пише експерт з питань антикорупційної політики, нагадуючи, що забувати про можливі ризики теж не варто.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

У НАЗК озвучили терміни перевірок декларацій чиновників

Чому заздалегідь добра ідея, яку було успішно реалізовано на Заході, в наших умовах виявилася приреченою на поразку? Як і хто має призначати антикорупційного уповноваженого? Які закони потрібно ухвалити, щоб Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) реально стало координувати роботу цієї інституції, і вона вписалася в антикорупційну стратегію держави? Подробиці в матеріалі Андрія Смаги «Антикорупційні уповноважені. Окозамилювання або невикористаний шанс? ».