Добровільно громади не дуже хочуть об'єднуватися, тому Україні потрібен план - депутат Сейму

Початковим етапом у реформі децентралізації має бути об'єднання громад, при чіткому розумінні, скільки їх буде і якими вони будуть і з якими повноваженнями. І тільки після цього повинні прийматися відповідні фінансові рішення.

Про це в інтерв'ю DT.UA сказав екс-мер Варшави, депутат Сейму, відомий польський експерт Марчин Свенчицький, коментуючи крок української влади, яка почала цей процес з кінця - прийняла бюджет і Бюджетний кодекс, передавши частину фінансів на місця, не даючи при цьому відповісти на питання: кому і з якими повноваженнями.

Адже громад, здатних взяти на себе відповідальність за ці кошти, ще і в помині немає. Повноваження не передані. У підсумку, всі кошти зосередилися на більш забезпеченому інфраструктурою районному рівні.

Що стосується перерозподілу повноважень, то, за словами Свенчицького, до Польщі на першому етапі реформи внесли зміни майже в 100 законів. Вони стосувалися абсолютно всіх сфер життя громади: освіти, медицини, транспорту, навколишнього середовища.

"Тим самим усі повноваження публічної влади розділили між місцевим самоврядуванням і державою. Адже слід чітко розуміти, приміром, хто створює школу, хто її закриває, хто призначає директора, хто приймає вчителів на роботу й затверджує програму… І так у будь-якій сфері. І це не дрібниці. Це механізм і відповідальність. У нас навіть ухвалили спеціальний закон про закон щодо цього. Де було чітко вказано, до яких законів, які зміни слід внести, які повноваження й кому передати", - розповів депутат Сейму.

При цьому в Польщі свого часу був прийнятий ще один важливий організаційний закон про введення реформи.

"У кількох законах, які ми ухвалювали, не було визначено терміну введення їх у дію. Бо весь покроковий алгоритм - з термінами, конкретними завданнями й відповідальними був у цьому спеціальному законі про впровадження реформи. Коли передавати землю? Хто передає? Кому? Хто здійснює нагляд за процесом? Три чверті працівників державних органів були переведені в місцеве самоврядування. Як це зробити? З якого дня? Які в них будуть гарантії зайнятості й зарплати? Що змінюється, а що залишається як було? Тобто там була описано безліч ключових деталей, практично інструкцій, які забезпечували впровадження цієї реформи", - розповів Свенчицький.

За його словами, добровільне об'єднання - "то досить довгий і непередбачуваний шлях".

"Не всі захочуть об'єднуватися. Навіть якщо їм пообіцяти фінансові преференції. Тому має бути якщо не відразу закон про адміністративно-територіальний устрій, то обов'язковий перспективний план об'єднання, який би позначав певні межі й кількість нових громад", - вважає експерт.

"У 1990-му в нас не було великих проблем на цьому рівні, оскільки у Польщі було близько 2 500 гмін, що нас цілком улаштовувало, і 40 тисяч солецтв, які стали допоміжними одиницями. Але в 1998-му 49 урядових воєводств було перетворено на два нові рівні місцевого самоврядування: законом запроваджено 16 воєводств, а указом Ради міністрів - 370 повітів. Безперечно, спочатку було вироблено критерії, згідно з якими підготовлено пропозиції, проведено також безліч консультацій на місцях. Але остаточне рішення було оформлено у приготовлені "зверху" правові акти.

Добровільно завжди можна об'єднатися, але на це мало хто йде. Тому має бути план об'єднання, виділений якийсь період часу для консультацій жителям між собою і з експертами, які готують реформу, а також для можливих коригувань. Тобто ситуацію можна коригувати й оперативно виправляти неточні рішення. Закон про об'єднання громад у вас ухвалено. І слава Богу. Уже сьогодні він дав шанс для добровільного об'єднання. Але крім цього потрібен розроблений і прорахований план об'єднання. Головне - щоб і експерти, і уряд, і комітет парламенту прийшли тут до спільного знаменника й пішли на внесення змін до закону", - розповів Свенчицький.

Він також розповів, як у Польщі регулюється питання власності громад:

"У нас справді все населення гміни є однією юридичною особою. Рада, виконавчий комітет, мер гміни - це тільки органи, яким гміна (як юридична особа) делегує певні повноваження. Ці органи ніяк не можуть бути юридичними особами. Для нас це нонсенс. Але водночас справді є процедура, де виписано, як ухвалюються ті чи інші рішення. Частину з них може самостійно ухвалювати виконком гміни. Однак питання, пов'язані з продажем землі, майна, інвестиціями, вирішує тільки рада гміни після того, як виконком запропонує їй відповідний проект рішення. Відтак рада розпоряджається землею і майном, тому що відповідно до закону про місцеве самоврядування гміна делегує їй ці повноваження. Понад те, ніяких паралельних рішень жодні загальні збори гміни ухвалити не можуть. Ніякого двовладдя. Тільки рада, якій юридична особа делегувала повноваження.

І тут уже ваша справа, яким шляхом іти. Для нас тоді, у 90-х, філософія й символи були надзвичайно важливі, оскільки ми поривали з радянською системою. Бо крім монополії власності ми руйнували ще й політичну, ієрархічну, фінансову та адміністративну монополію системи. Для вас, крім цього, сьогодні вкрай важливо ще й знайти консенсус - і в експертному середовищі, і в політичному. Тут треба не змагатися в гаслах і репліках, а просто чути одне одного. Заради країни. І якщо вам удасться ця реформа, хоч би як і що ви в ній назвали, ви поламаєте систему. І отримаєте головний шанс для розвитку".

Читайте повністю інтерв'ю Інни Ведернікової з Марчином Свенчицьким: "В Україні реформа опинилася не в експертному, а в політичному полі. В цьому основна помилка" у свіжому номері тижневика "Дзеркало тижня. Україна".