Як постала незалежність, то до влади прийшло чимало тих, хто боровся за вільну Україну. Прийшли - трагедія. Хтось спричинив великий хаос, хтось захопився різними вигодами. Багато є людей, які в совєцькій несвободі почувалися вільнішими. Свобода - то випробування. Свобода не постає на кличах, універсалах, маніфестах, вони можуть лише вказати на шлях до неї. Свобода - то дорога, то постійний труд.
Про це в інтерв'ю для DT.UA наприкінці 2012 - на початку 2013 року сказав Любомир Гузар, тодішній предстоятель Української греко-католицької церкви. За його словами, виховали кільканадцять поколінь, які відвикли щось робити.
"Багато хто не хоче бути свобідним. Багато хто розуміє свободу як можливість робити що хочеш. А то не є свобода, то є сваволя. Свобода брехати, обкрадати чи стріляти - не є свободою. Для мене свобода - то можливість чинити добро, можливість служити. Чим більше таких примірів служіння буде, тим більше людей то зрозуміють. Мусимо то повторювати, показувати своїм приміром. Кожна людина, яка про це не думала вчора, а задумалася сьогодні, - є велика наша перемога. Нехай цих людей буде стільки, скільки є. Нехай сотня, нехай навіть менше. Треба робити, і завтра буде більше, - зазначив Гузар. - Свобода не є сама в собі цінність. Свобода - це обставина бути людиною. Чим більше людей зрозуміють свободу як потребу чинити добро, тим більше добра вони зможуть зробити одне для одного, а гуртом - для цілої країни. Свобода є умовою, а не є ціллю. Свобода цілої України має складатися з частинок свободи кожного".
Детальніше про точку зору мислителя на події в Україні читайте у статті Сергія Рахманіна "Любомир Гузар: "Будьмо обережні. Держава не постає на криках і кличах"" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".