Підтримати
«Одне можна сказати точно: українці не хочуть жодних переговорів», — заявив прессекретар Кремля Дмітрій Пєсков журналістам в четвер у Москві.
Правдивішого слова він не сказав ніколи.
Українці цього не хочуть. В цьому переконався Джеймі Деттмер, про що написав у колонці для POLITICO.
Ніхто не хоче сідати за стіл із ворогами, які без розбору бомблять їхні будинки та атакують їх енергетичну інфраструктуру, занурюючи домівки у темряву та змушуючи хірургів у лікарнях проводити операції при світлі свічок.
І коли в деокупованому Херсоні ексгумують рештки закатованих російськими солдатами мирних жителів, холодна лють, яку українці відчувають через задокументовані зловживання — від зґвалтувань до розстрілів цивільних у Бучі та Ірпіні — тільки посилюється.
За лаштунками офіційні особи зі Сполучених Штатів і Європи закликають Україну тримати двері для переговорів відкритими, хоча й стверджують, що не намагатимуться змусити Київ. Однак у вівторок український президент Володимир Зеленський відповів на ці натяки та тендітні підштовхування, сказавши лідерам G20 не пропонувати його країні жодної мирної угоди, яка поставила б під загрозу її незалежність від Росії.
Потім він представив мирний план з 10 пунктів, який вимагає від Росії, зокрема, взяти на себе відповідальність за скоєні на українській землі військові злочини. Він також закликав вивести всі російські війська з території України — тобто всього Донбасу та півострова Крим — а також виплатити репарації та компенсації за завдані руйнування і загибель людей.
З вуст Зеленського це було еквівалентом однослівній відповіді американського генерала Ентоні МакОліффа у відповідь на вимогу Німеччини капітулювати під час битви при Балджі 1944 року — «Nuts!».
Відмінності тут, звичайно, полягають у тому, що Зеленський і його військо не оточені, і вони здобули дві приголомшливі перемоги на полі бою: під Харковом на північному сході України та нещодавно у Херсонській області.
Перемога в Херсоні цього місяця заблокувала будь-які шанси російських військ захопити українське узбережжя Чорного моря, включно з Одесою, а окупований Крим опинився в радіусі дії української артилерії та ракет.
«Nuts!» також справедливо відображає реакцію пересічних українців, з якими я спілкувався цього тижня, щодо того, чи підтримають вони мирні переговори — і чи готові вони проміняти частину Донбасу чи весь Крим на мир.
Юлія Григор, чоловік якої зараз перебуває на лікуванні після важкої контузії, впевнена, що Україна може виграти цю війну, якщо Захід залишиться вірним і послідовним.
35-річна волонтерка з Маріуполя, яка зараз живе у Львові, сказала: «Росіяни не розуміють, що скільки б ракет вони не запускали по нас, ми не здамося. Не здамося і не підемо на переговори. І вони не можуть нас розділити».
«Нам нема про що говорити. Путін не розуміє, що Україна — це окрема, суверенна країна, єдина. У всякому разі, він навіть не знає значення слова мир. Тому говорити з ними немає сенсу», — додала вона.
Тоді я запитав про угоду — Донбас і/або Крим за мир. Її відповідь?
«Ці регіони українські. Як ми можемо торгувати землею?»
Юлія не самотня у своїй палкості. Я опитав ще десяток інших у підземному паркінгу львівського торгового центру, який зараз служить бомбосховищем, і всі вони давали такі ж безкомпромісні відповіді.
Група чоловіків років п’ятдесяти просто похитали головами, коли я згадав нещодавні слова верховного командувача американськими військами генерала Марка Міллі, голови Об’єднаного комітету начальників штабів, який сказав, що Україна, можливо, не зможе досягти військової перемоги, і що зима може дати можливість почати переговори з Росією.
Зазначаючи, що колективна військова оцінка Заходу на початку війни, а саме те, що Україна капітулює, або буде захоплена упродовж кількох днів, виявилася неточною, 58-річний Олег заявив: «Я не згоден, і не може бути жодних розмов. Ніяких угод, тому що Росія завжди зірве будь-які угоди; їм не можна довіряти. Всі країни визнали кордони України в 1991 році, і це наша країна. Ми можемо перемогти, якщо США та Європа продовжать нам допомагати». Четверо його друзів кивнули на знак згоди.
Лише одна молода жінка натякнула, що була б не проти побачити, як пожертвують Кримом заради припинення війни.
Хоча ніхто не хоче тривалої війни, зростаюча впевненість і гнів у зв’язку із тим, що змушені були пережити українці за місяці війни, завданий Україні біль, який спричинила Росія — загибель людей, масштабні збитки та розбиті сім’ї — позбавили багатьох настрою поступитися Росії, щоб припинити бойові дії. Вони побоюються, що будь-яка мирна угода, яка не відповідає їхнім умовам, призведе до постійного конфлікту, залишивши Україну назавжди «проміжною» країною, не повністю європейською — іграшкою для Кремля.
Покійний американський дипломат Річард Голбрук, який відіграв ключову роль у переговорах щодо Дейтонських угод 1995 року, які поклали край боснійській війні, говорив, що ворогуючі сторони можуть укласти мирну угоду лише тоді, коли обидві знесилені.
У четвер радник Зеленського Андрій Єрмак назвав триваючі удари по енергетичних об’єктах «наївною тактикою боягузливих невдах», додавши, що «Україна вже витримала надзвичайно важкі удари ворога, які не призвели до тих результатів, на які розраховували російські боягузи».
Ця думка як у політичних колах країни, так і на вулицях з березня, коли міністри закордонних справ України та Росії провели перші попередні переговори в Туреччині після повномасштабного вторгнення, лише загострилася. Після 90-хвилинного діалогу, обидві сторони заявили, що прориву не було.
«Хочу ще раз повторити, що Україна не здалася, не здається і не здасться», —– заявив міністр закордонних справ Дмитро Кулеба.
Того ж місяця Зеленський сказав німецьким телерадіомовникам, що готовий розглянути певний компроміс, хоча він уже виключив будь-яку поступку територією чи згоду на анексію Криму Росією.
Тепер Зеленський висловлює колективну відмову України від будь-якої компромісної угоди. І, судячи з його мирного плану G20, він очікує, що Росія капітулює — або, простіше кажучи, переговори зараз будуть «Nuts!».
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google