Бен Воллес вийшов із боротьби за посаду очільника НАТО — The Economist

Бен Воллес — людина, яка  пережила найбурхливіший за останній час період у британській політиці. Він безперервно обіймав посади міністра від прем’єрства Девіда Кемерона до чинного глави Кабміну Ріші Сунака. Він був міністром під креівництвом Бориса Джонсона і не втратив поваги та підтримки з боку Консервативної партії. Його невпинна підтримка України як міністра оборони заслужила похвалу за кордоном. Донедавна він також сподівався, що змінить Єнса Столтенберга на посаді генерального секретаря НАТО . 

«Цього не станеться», — заявив він The Economist. Америка хоче, щоб чинний глава Альянсу Єнс Столтенберг залишився на посаді до наступного року.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

У США заявили, що не просувають свого кандидата на пост генсека НАТО

Воллес часом звучить як опозиційний політик, який радше атакує Міністерство оборони, ніж людина, яка керувала ним майже чотири роки. Він скаржиться на тенденцію відкладати великі проекти замість  скасовувати їх. На те, що національне законодавство гальмує технологічні інновації, а правила щодо цивільного повітряного простору перешкоджають розвитку дронів.

Він вийшов неушкодженим із запеклої битви між Джонсоном, його наступницею Ліз Трасс та Ріші Сунаком, який прийшов їй не заміну. Його погляди на питання, не пов’язані з обороною, здебільшого залишаються загадкою. Деякі міністри скаржаться, що він постійно воює з іншими відомствами. Торі подобаються його вигляд і звучання, а надто – його роль у формуванні політики щодо України. 

Саме його великою заслугою те, що Україна, попри спротив з боку деяких  представників Білого дому, отримала зброю ще до повномасштабного вторгнення.

Британія є другим за величиною постачальником військової допомоги Україні. Злиті у мережу навесні цього року документи Пентагону свідчать про те, що в Україні перебували 50 британських спецназівців, а американських – лише 14.

Разом із тим, усього цього виявилось недостатньо, щоб заручитися підтримкою Америки для обрання на керівну посаду Воллеса в НАТО . 

«Можливо, вони хотіли б бачити на цій посаді прем’єр-міністра», – припускає він. 

Не виключено, що Білий дім віддавав перевагу Марку Рютте, багаторічному керівникові Нідерландів, однак він, як стверджують джерела, двічі відмовлявся від цієї посади. 

Метте Фредеріксен, прем'єр-міністерка Данії, донедавна вважалась фаворитом, однак Данія не змогла досягти визначених НАТО цілей щодо виділення на оборону 2% ВВП, що дратує чимало східноєвропейських країн, які спромоглися це зробити. Джерела, близькі до Воллеса, підкреслюють, що процес залишається відкритим.

«Хто б не отримав цю посаду, йому доведеться мати справу з багатьма невирішеними питаннями в НАТО», — попереджає Воллес. 

За його словами, у багатьох країн немає бажання досягти цільового показника в 2%. І є питання ролі альянсу поза Європою. В останньому березневому огляді зовнішньої політики Британії Китай описаний як «виклик, що визначає епоху», і вкотре наголошується  на увазі та  до Індо-Тихоокеанського регіону — позиція, яку підтримують не всі члени Альянсу.

«Майбутній наступник Столтенберга муситиме догодити і Макрону, і Байдену», — говорить Воллес.

 Америка хоче допомоги союзників у протистоянні з Китаєм. Франція, у свою чергу, наголошує на європейській стратегічній автономії. 

Хоча це й не є популярною точкою зору в його партії, втім Воллес, вітаючи надзвичайну підтримку України з боку Америки, підтримує позицію Макрона, вказуючи на важливості співпраці оборонної промисловості Європи. 

«Французи мають лідерство в багатьох сферах. Відповідь на всі питання — це не Америка на першому місці, коли йдеться про закупівлі», — каже він. 

Саме ця відповідь, очевидно, є такою, яку ніколи не міг би озвучити Генсек НАТО.

Раніше видання The Telegraph повідомило, що президент Франції Емманюель Макрон намагається завадити Воллесу, бо хоче, щоб Альянс очолив представник Євросоюзу.