Замовника визначили?

Генпрокуратура України змінила Олексієві Пукачу, обвинувачуваному в убивстві Георгія Гонгадзе, «формулу обвинувачення», залишивши вбивство за попередньою змовою з групою і вилучивши пункт статті «замовне вбивство». Про це повідомила на прес-конференції Валентина Теличенко, представник Мирослави Гонгадзе.

«Якщо раніше Пукачу інкримінували скоєння замовного вбивства, то тепер цього пункту немає», - підкреслила В.Теличенко. За словами адвоката, «слідство в новому складі вважає, що замовного вбивства не було, а були тільки дії групи осіб за попередньою змовою». При цьому Валентина Теличенко зазначила, що слідчий ГПУ повідомив їй: дії екс-глави Міністерства внутрішніх справ Юрія Кравченка теж не можна трактувати як замовлення - він тільки давав вказівку вбити Гонгадзе...

Розумом, як кажуть, не осягнути, проте така специфічна логіка слідства. Що вона може означати, крім очевидних і загальновідомих моментів?

Головне, мабуть, те, що це процесуальне рішення зовсім не закриває тему замовлення цього злочину. Аж ніяк. Цей хід - піар правоохоронних органів, який, швидше за все, розчищає шлях для головного замовника. Мовляв, інші виконували наказ.

Є добре поінформовані люди, котрі щиро й непорушно впевнені: замовником буде призначено Леоніда Кучму. Незважаючи на те, що відповідну справу закрито, та інші процесуальні умовності. У нас же, якщо треба, справи відкриваються-закриваються, наче кватирка на протязі.

Про правову основу такого ходу говорити не доводиться. За минулі роки справу так і не розслідували належним чином. Про це свідчить безліч фактів. Зокрема те, що так і не були допитані Євген Марчук і Михайло Потебенько. І навіть ґрунтовного допиту Леоніда Кучми не було. Звісно, ці прогалини можна було б заповнити. Ось тільки нікому. Впродовж останніх років прокуратура остаточно втратила здатність здійснювати передбачену законом діяльність, зосередившись на виконанні замовлень, сторожко тримаючи ніс за вітром - зондуючи обстановку нагорі й звично очікуючи імпульсів звідти. Більш-менш резонансну справу без політичної волі розслідувати не стануть. Але, на відміну від решти, справу Гонгадзе якраз не можна розслідувати «поза політикою». Ця справа характерна тим, що її не просто важко, а неможливо повноцінно розслідувати, абстрагуючись від політичної ситуації на момент скоєння злочину, не беручи до уваги політичних реалій, що існували тоді. Але хто нині здатен на таке?! Та й не в прокурорських кабінетах вершаться долі аналогічних справ і призначаються їхні фігуранти. Нікому з тих, хто реально впливає на перебіг і результати розслідування, справжнє розслідування й не потрібне. Кого призначать замовником, той і відповість. І правовий бік традиційно мало кого хвилює. Наприклад, чи можливо бездоганно, з процесуального погляду, довести, що замовником убивства є Л.Кучма, якщо немає серед живих ані Кравченка, ані Фере? Що реально можуть дати в контексті цієї справи плівки Мельниченка, якщо розглядати їх, спираючись на рішення суду, яке набрало сили, у справі про побиття А.Подольського? Цих запитань ніхто не ставитиме. Бо в нинішнього президента є багато серйозних резонів, аби повідомити про «розкриття» справи Гонгадзе.

По-перше, 2004 рік. Таке неможливо забути й важко вибачити.

По-друге, на тлі неймовірної кількості проколів у частині іміджу буде надзвичайно ефектно продемонструвати на прикладі Л.Кучми, що «недоторканних у нас немає», а «перед законом усі рівні». Це сподобається дуже багатьом. Завершити справу про вбивство Гонгадзе так і не змогла влада, яка стала нею не без його допомоги. Але тільки тепер «справедливість восторжествувала»...

По-третє, такий ефектний приклад правозастосовної практики матиме неймовірний за силою «превентивний вплив». Ідеться не про профілактику злочинів. Превенція полягатиме в тому, що багато хто стане ще більш зговірливим.

А ще Вікторові Януковичу так часто нагадували помилки молодості. Так нав’язливо говорили про ці бісові шапки, що десь у глибині душі, напевно, буде приємно наочно продемонструвати: насправді всі ж одним миром мазані, і, коли порівнювати, то те, в чому попрікали його самого, - така дрібниця...

Вичерпний перелік позитивів такого рішення для В.Януковича скласти важко. Їх стільки, що дивно, як досі не притягнули до відповідальності позаминулого президента.