За Страсбурзьким рахунком

У 2007 році Росія посіла четверте місце за сумами виплат за позовами, розглянутими Євро­пейським судом із прав людини у Страсбурзі. Сума виплат за матеріальну та моральну шкоду, заподіяну в результаті порушення прав російських громадян державою, становитиме 4,3 млн. євро. Про це йдеться у доповіді Комітету міністрів Ради Європи про виконання рішень суду, опублікованій 26 березня. Перше місце посіла Туреччина (7,3 млн. євро), друге — Греція (5,8 млн. євро), третє — Румунія (4,9 млн. євро). Росія програла торік 140 справ зі 192. За кількістю встановлених порушень Європейської конвенції про права людини на першому місці — Туреччина (319 порушень), на другому — Росія (175 порушень).

У середньому суд бере до розгляду близько 2,5% поданих скарг. Решта з різних причин відхиляються або передаються на розгляд національної юстиції країн — членів Ради Європи. Зокрема з Росії торік надійшло 9497 скарг.

Кількість скарг, які подаються в Страсбург з усіх держав Європи, постійно зростає. 2007 року їх було 41700 проти 39350 у 2006-му. Кількість справ, із яких було винесено рішення, навпаки, трохи зменшилася: 1560 — позаторік, 1503 — торік.

Машина Європейського суду працює досить повільно. На 31 грудня 2007 року там нагромадилося 79427 справ, які ще мають бути взяті до розгляду або відхилені. Більше чверті їх — 20296 — припадає на частку Росії. Туреччина тут відстає — 9173 нерозглянуті справи.

На практиці це означає, що росіяни останнім часом стали набагато частіше звертатися до Страсбурга. Більшість скарг із країн Західної Європи стосуються прав мігрантів, а також розголошення відомостей про особисте життя, участі розлучених батьків у вихованні дітей та медичної етики.

Жителі Туреччини і Балканських країн переважно скаржаться на правоохоронні органи: незаконні арешти, катування, негуманні умови у в’язницях, зволікання слідства й судового розгляду, а отже — попереднього висновку, упереджене ставлення юстиції та «силовиків» до представників нацменшин. Ці ж самі проблеми, як свідчить практика, актуальні і для Росії.

У низці справ Страсбурзький суд підтримав позицію російських адвокатів та правозахисників, які вважають явно перебільшеним використання попереднього висновку як запобіжного заходу. По суті, єдиною альтернативою йому в Росії є підписка про невиїзд. Звільнення під заставу чи поручительство, хоча й фігурують у законі, досі залишаються екзотикою. Відтак люди, які не становлять загрози для суспільства, інколи роками сидять у слідчих ізоляторах.

У справі «Татішвілі проти Росії» Європейський суд із прав людини визнав незаконною відмову в реєстрації громадянина за місцем проживання, у справі «Городничев проти Росії» — доставку обвинувачуваного до суду в наручниках, якщо цього не велять міркування безпеки.

Крім того, Росія програла 26 справ, ініційованих жителями Північного Кавказу. В основному вони скаржилися або на невиплату компенсації за знищене під час війни майно, або на недосить ефективне розслідування зникнення людей. Лише з 1999 року, і лише в Чечні зникли безвісти, за різними даними, від трьох до п’яти тисяч осіб. На думку їхніх рідних і правозахисників, частина таких випадків — справа рук російських військових та спецслужб, а також місцевої промосковської адміністрації, повідомляє ЛігаБізнесІнформ із посиланням на Бі-бі-сі.

«Що стосується компенсацій постраждалим (під час бойових дій і контртерористичних операцій), а також виплат за зруйнування власності та зникнення родичів, відбулися конкретні позитивні зміни, зокрема було введено в дію спеціальні схеми компенсацій від дер­жави», — ідеться в доповіді Ради Європи.